Автентичне тлумачення та інтерпретаційне законодавство: порівняльний-правовий аналіз

Abstract

Автор намагається показати та прояснити досить суперечливий правовий механізм під назвою «автентичне тлумачення» правових норм або «інтерпретаційне законодавство». Проводячи порівняльний огляд різних правових систем у романо-германській сім’ї та сім’ї загального права, автор ставить питання чи є тлумачення законів (статутів, підзаконних актів, правил) зі зворотною силою суто завданням суддів.Чому ми звикли так думати і що в тезі про поділ влади позбавляє законодавців повноважень тлумачити закони? Водночас, у статті зазначається, що ретроспективність законів не обов’язково порушує вимоги верховенства права, наприклад, коли вона спрямована на усунення прогалин у законах або виправлення технічного недоліку в законі.Увагу приділено практиці конституційних судів в різних країнах, яка загалом класифікує повноваження абстрактного тлумачення як частину законодавчої влади. Judicial defer-ence (судова повага) як доктрина, розроблена Верховним судом США, також описана в цій статті. Проаналізувавши досвід Словенії, Хорватії, Італії, Бельгії, Австралії та США, автор повертається до України та демонструє певні тенденції до автентичного тлумачення, які поки що не усвідомлені Верховним Судом та Верховною Радою України.Автор не намагається показати інтерпретаційне законодавство (автентичне тлумачення) як абсолютний засіб від правової невизначеності та судового зловживання тлумаченням. Існує багато питань щодо того, наскільки виправданим є використання автентичного тлумачення, і чи не є це скоріше ultima ratio, ніж звичайна практика.З іншого боку з урахуванням сучасного стану розвитку та ускладнення законодавства в усіх сферах суспільного життя виникає потреба не тільки у моніторингу законодавства, але й превентивних інтерпретаційних заходах для усунення неоднозначності в судовій практиці, виправлення судових помилок в тлумаченні, а також попередження скасування судами законодавства, внаслідок невірного тлумачення.

The author tries to show and explain a rather controversial legal mechanism called “authentic interpretation” of legal norms or “interpretative legislation”. By showing a comparative overview of different legal systems in Romano-German and Common law families, the author wants readers to guess whether interpreting laws (statutes, by-laws) with retrospective power is purely a judicial task. Why have we gotten used to thinking this way, and what in the separation of powers thesis excludes lawmakers from the authority to interpret their laws? At the same time, it is mentioned that the retrospectivity of laws does not necessarily violate the rule of law requirements when it is aimed at lacuna in laws or fixing technical defects in law.Specific attention is paid to constitutional case law in different countries that classify the authority of abstract interpretation as a part of legislative power. Judicial deference as a doctrine developed by the US Supreme Court also described in this article. Having analyzed the experience of Slovenia, Croatia, Italy, Belgium, Australia and the USA, the author returns to Ukraine and shows some tendencies towards authentic interpretation, though not fully realized so far neither by the Supreme Court nor by Verkhovna Rada of Ukraine. There are many questions on how justifiable it is to employ the authentic interpretation and whether it is instead an ultima ratio than regular practice. On the other hand, taking into account the current state of development and complexity of legislation in all spheres of social life, there is a need not only for legal monitoring, but also for preventive interpretive measures to eliminate ambiguity in judicial practice, correct judicial errors in interpretation and prevent undermining of legislation by courts due to incorrect interpretation.