Закордонний досвід застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві

Abstract

Стаття присвячена дослідженню закордонного досвіду застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві.Зазначено, що стан правосуддя в Україні є одним із критеріїв оцінки рівня демократії та законності. Світовий досвід показує, що верховенство закону може існувати лише тоді, коли у державі функціонує сильна, авторитетна та незалежна судова влада. Вказано, що важливу роль у відправленні правосуддя відіграє процесуальний примус, завдяки якому дотримуються правил поведінки у суді. Підкреслено, що у Німеччині за неявку сторони на примусовий виклик до судового засідання може бути винесене попередження про накладення адміністративного штрафу. Вказано, що американські суди часто використовують такі санкції як: попередження чи публічне осудження; попереднє попередження; обов’язкове безкоштовне представництво інтересів особи; порушення питання про дисциплінарну відповідальність перед органами адвокатури або іншого самоврядування; заборона подальшого ведення справи адвокатом (відвід); залишення заяви без розгляду; обмеження доступу до суду у майбутньому; перерозподіл судових витрат незалежно від результату справи; процесуальний штраф; відшкодування наслідків злочину на користь іншого учасника справита ін. Наведено приклади зловживань процесуальними правами, які мають місце під час перегляду судової практики США. Серед них:– спроба штучно позбавити компетентний суд юрисдикції у справі;– пред’явлення свідомо необґрунтованих претензій чи претензій, що свідчать про безвідповідальність позивача;– придушення опонента в судовому процесі шляхом вжиття заходів до затягування судового розгляду або іншими способами тиску. Зазначено, що заходи процесуального примусу застосовуються судом для припинення неправомірних дій чи бездіяльності сторін у справі. Це має важливе значення під час вирішення публічно-правових спорів, стороною яких є орган, наділений певними повноваженнями у відносинах із приватними особами.

The article is devoted to the study of foreign experience in the application of measures of procedural coercion in administrative proceedings.It is noted that the state of justice in Ukraine is one of the criteria for assessing the level of democracy and legality. World experience shows that the rule of law can exist only when a strong, authoritative and independent judiciary functions in the state.It is indicated that an important role in the administration of justice is played by procedural coercion, thanks to which the rules of conduct in court are followed.It is emphasized that in Germany, for non-appearance of a party to a forced summons to a court session, a warning may be issued about the imposition of an administrative fine.It is indicated that American courts often use such sanctions as: warning or public condemnation; advance warning; mandatory free representation of a person’s interests; violation of the issue of disciplinary responsibility before the bodies of the bar or other self-government; prohibition of further handling of the case by a lawyer (dismissal); leaving the application without consideration; limiting access to court in the future; redistribution of court costs regardless of the outcome of the case; procedural fine; compensation for the consequences of the crime in favor of another participant in the case, etc.Examples of abuses of procedural rights that occur during the review of US judicial practice are given. Including:– an attempt to artificially deprive the competent court of jurisdiction in the case;– presentation of deliberately unsubstantiated claims or claims that testify to the claimant’s irresponsibility;– suppressing the opponent in the legal process by taking measures to delay the trial or by other means of pressure.It is noted that measures of procedural coercion are used by the court to stop illegal actions or inaction of the parties in the case. This is important during the resolution of public legal disputes, the party of which is a body endowed with certain powers in relations with private individuals.