Бачення переваг соціоцентричних пріоритетів у сфері послуг під час війни та повоєнної відбудови України в контексті соціології надзвичайності.

Abstract

У статті окреслюються головні акценти соціоцентричних пріоритетів в умовах війни та повоєнної відбудови України в контексті практичного аналізу і напрямів досліджень, які може використовувати соціологія надзвичайності. Робиться спроба обґрунтувати сучасні виклики для соціоцентричних пріоритетів у сфері соціальних послуг України в надзвичайних кризових ситуаціях. Автор наголошує, що соціологічна цінність наукового підходу актуалізує готовність українців до змін у складних життєвих обставинах. Ідучи в ногу з часом, сучасна соціологія пропонує заглибитися в царину соціології надзвичайності, яка напряму стосується вивчення релевантних показників та знань про реальний стан і процеси в суспільстві, який перебуває в кризовій (надзвичайній) ситуації. Криза (надзвичайність) у авторському розумінні обґрунтовується крізь призму дуального сприйняття дійсності через психологічний шок внаслідок агресії, вимушену функціональну змінність соціальних інститутів, які адаптовуються до нових викликів чи здійснюють інституційний ребрендинг, переживають трансформацію ціннісних пріоритетів, нестабільність рівня життя тощо. Крім того, український соціум зіткнувся й з неочікуваними викликами соціокультурного й соціопсихологічного аспектів, які впливають на переоцінку свідомості й наративного контенту. У цьому контексті автор пропонує виділити серед основних напрямів досліджень у соціології надзвичайності декілька об’єктів. Він доводить, що незважаючи на важкі будні війни в Україні, важливим пріоритетом її розвитку залишається демократична еволюція та євроатлантичний курс, у якому закладаються функціональні сподівання людини та суспільства на стабільне майбутнє з урахуванням соціогуманітарних потреб, психологічної та соціальної підтримки, соціально-економічних перспектив для стабільного розвитку держави та захисту прав людини. Доводиться, що у сфері соціального обслуговування в умовах війни та повоєнної відбудови України акценти її змісту залишатимуться динамічними й постійно змінюються, відображаючи нагальні потреби суспільства та вимоги нового етапу розвиток держави. Наголошено, що ці аспекти підкреслюють важливість комплексного підходу до надання соціальних послуг як під час війни, так і в період післявоєнної відбудови, що враховує, насамперед, гуманітарну допомогу та захист прав людини, соціально-психологічну підтримку, соціальну інтеграцію та реінтеграцію, трудове оздоровлення, соціально-економічне та інфраструктурне відновлення, системність освітньої та проєктно-програмної складової. Така проблема потребує постійного моніторингу.