The choice of surgical correction method depending on the etiology of decompensated chronic venous insufficiency

Abstract

Aim. To evaluate the immediate and distant results of treatment depending on the etiology of chronic venous insufficiency in the stage of decompensation. Materials and methods. This work presents an analysis of the results of treatment of 342 patients of CEAP 6 with manifestations of chronic vein insufficiency on the background of varicose disease (VD) and post-thrombotic syndrome (PTS) in the surgical clinic of the Transcarpathian Regional Clinical Hospital named after A. Novak (Uzhhorod) for the last 10 years. At least 169 patients had VD (CEAP 6). Post-thrombotic syndrome (occlusive form) was observed in 173 patients (CEAP 6). The ratio of women to men in VD was 3:1, and in PTS was 3:2. Results. In patients of group I (crossectomy + short stripping + distal scleroobliteration), postoperative com plications developed in only 2 (4.3 %) patients in the form of suppuration of the operative wound on the thigh and lymphorrhea. With extended venectomy + SEPS, early postoperative complications were observed in 5 (6 %) patients: three patients had suppuration of the postoperative wound on the thigh, and two patients had lymphorrhea. In classical venectomy + Linton’s operation, inguinal wound suppuration occurred in 2 (5.3 %), lymphorrhea in 3 (7.9 %) patients. Suppuration of the postoperative wound on the lower leg was observed in another 3 (7.9 %) patients. The long-term outcomes in the patients of the group I were: 9 (19.1 %) patients had partial recanalization of the perforated veins of the group of great saphenous vein (GSV) on the lower leg, and one (2.1 %) had complete recanalization. Trophic ulcer (TU) did not heal in one patient after conservative treat ment, relapse of TU occurred in 7 (4.1 %) patients. In patients of the group II thrombosis of the cross autovenous shunt (during Palma’s operation) in the early postoperative period was observed in 5 (8.5 %) patients, during autovenous shunting and Husni’s operation (transposition of the GSV into the popliteal vein) in no case. During Linton’s operation, suppuration of the postoperative wound was observed in 7 (15.9 %) cases. TU did not heal with conservative treatment in 5 (56 %) patients. Conclusions. In the stage of decompensation of VD, pathogenetically justified treatment is crossectomy, venec tomy with elimination of horizontal reflux in the zone of trophic ulcer. Trophic ulcers <5 cm and >2 cm deep I–II degrees are treated conservatively after surgery and heal independently within a year. Phlebectomy and CE of the affected limb are contraindicated in PTS. Pathogenetically justified method of treatment is reconstructive and restorative surgery to restore main blood flow with elimination of horizontal reflux in the zone of trophic ulcer

Мета роботи – оцінити найближчі та віддалені результати лікування залежно від етіології хронічної венозної недостатності в стадії декомпенсації. Матеріали і методи. Проаналізували результати лікування 342 хворих із СЕАP 6, проявами хронічної веноз ної недостатності (ХВН) на тлі варикозної хвороби (ВХ) та посттромботичного синдрому (ПТС) у хірургічній клініці КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» ЗОР (м. Ужгород) за останні 10 років. ВХ (CEAP 6) діагностували в 169 пацієнтів, посттромботичний синдром (оклюзивна форма) – в 173 осіб (CEAP 6). Співвідношення жінок і чоловіків із ВХ становило 3:1, а з ПТС – 3:2. Результати. У хворих І групи (кросектомія + короткий стрипінг + дистальна склерооблітерація) післяопера ційні ускладнення виникли лише у 2 (4,3 %) випадках, зокрема діагностували нагноєння операційної рани на стегні та лімфорею. При розширеній венектомії у поєднанні з SEPS ранні післяопераційні ускладнення визначили у 5 (6 %) хворих, у трьох пацієнтів – нагноєння післяопераційної рани на стегні, у двох – лім форею. При класичній венектомії в поєднанні з операцією Лінтона нагноєння пахової рани зафіксували у 2 (5,3 %), лімфорею – у 3 (7,9 %) пацієнтів. Ще у 3 (7,9 %) хворих виникло нагноєння післяопераційнорани на гомілці. У віддаленому періоді спостереження серед пацієнтів першої групи у 9 (19,1 %) осіб виявили часткову реканалізацію перфорантних вен у басейні великої підшкірної вени (ВПВ) на гомілці, в одного (2,1 %) – повну реканалізацію. Трофічна виразка (ТВ) після консервативного лікування не загоїлася в одного хворого, рецидив ТВ виник у 7 (4,1 %) пацієнтів. У хворих другої групи тромбоз перехресного аутовенозного шунта (при операції Пальми) в ранньому післяопераційному періоді виявили у 5 (8,5 %) випадках, при аутовенозному шунтуванні та операції Гусні (транспозиція ВПВ у підколінну вену) – не зафіксовано. Під час операції Лінтона нагноєння післяопераційної рани виникло у 7 (15,9 %) випадках. У 5 (56 %) хворих ТВ не вилікували консервативно.