Вибори до Європарламенту 2024 року: характеристика результатів та їхній вплив на структурування національних партійних систем країн-членів Європейського Союзу

Abstract

Охарактеризовано результати виборів до Європейського парламенту Х скликання 6-9 червня 2024 року. Зазначено, що ці вибори характеризувалися найвищою явкою за всю історію проведення виборів до Європарламенту. Потужними стимулами до участі у виборах експерти називали такі: 1) наростаюче відчуття страху й невизначеності перед непередбачуваними кризами (економічною, міграційною, кліматичною); 2) занепокоєння з приводу розгортання повномасштабного військового конфлікту у Європі, пов’язаного з російсько-українською війною; 3) геополітичні зміни, які торкнулися і європейців; 4) зростання впливу праворадикальних, євроскептичних партій, деякі з яких відкрито підтримують імперську політику В. Путіна («Альтернатива для Німеччини», польська «Конфедерація Свободи та Незалежності», Австрійська партія свободи; 5) стурбованість за збереженням єврозони (єдиного європейського простору); 6) специфічними національними чинниками та інше. Підкреслено, що за результатами виборів у Європейському парламенті було сформовано 7 фракцій. Якщо розглядати структуру Європарламенту по шкалі «ліві – праві» то вона виглядає наступним чином: Ліві (The Left), Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D ), Зелені – Європейський вільний альянс (Greens/EFA), «Оновлення Європи» (Renew Europe), Європейська народна партія (EPP), Європейські консерватори і реформісти (ECR), Ідентичність і демократія (ID). З них чотири проєвропейські: 1) Європейська народна партія (ЄНП), 2) Прогресивний альянс соціалістів і демократів (ПАСД), 3) «Оновлення Європи» (ОЄ), 4) «Зелені - Європейський вільний альянс» (З-ЄВА) (458 депутатів) і три євроскептичні: 1) «Європейські консерватори і реформісти» (ЄКР), 2) «Ліві», 3) «Ідентичність і демократія» (ІД) (173 депутати). А також 89 мандатів залишилося позафракційним депутатам, з яких 44 незалежні депутати, 45 не визначилися зі своєю фракційною належністю. Акцентовано, що європейські вибори дещо змінили партійний ландшафт Європейського Союзу, при чому в деяких країнах їхні результати називають «політичним землетрусом» (наприклад, Франція, Бельгія, Німеччина). У порівнянні з попередніми виборами до Європарламенту 2019 р. покращили свої результати Європейська народна партія, праворадикальні партії («Ідентичність і демократія», Європейські консерватори і реформісти), а натомість погіршили– європейські «зелені» (фракція «З-ЄВА») та ліберальні партії (фракція «Оновлення Європи»). Зроблено висновок, що мейнстримні право (ЄНП) та лівоцетристи (ПАСД) залишаються і надалі найбільшими фракціями Європарламенту, основою депутатської більшості, що свідчить про незмінність курсу на розвиток демократії, захист індивідуальних та колективних свобод у Європейському Союзі.