Евфемізми в актуалізації прагматичних компонентів значення в діалектному дискурсі

Abstract

У статті охарактеризовано евфемізми, що використовуються в мовленні жителів села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, які є значущими мовними одиницями у вираженні намірів комунікантів і їх прагненні досягти гармонійності у спілкуванні. Проведене дослідження засвідчило: атмосфера кооперативного спілкування передбачає дотримання мовцями села принципів і норм мовленнєвої поведінки, зокрема уникнення слів або виразів, які порушували б правила ввічливості, такту, поваги до комунікативного партнера, могли б спричинити йому психологічний дискомфорт. З цією метою і використовуються евфемізми – слова чи окремі вирази, що вживаються замість синонімічних слів (виразів) для ввічливого позначення певних предметів, явищ чи дій. У статті доведено: використання евфемізмів, онтологічною основою яких є асиметрія плану змісту і плану вираження, дозволяє жителям села уникати в окремих ситуаціях спілкування грубих, нетактовних чи образливих висловлень, тим самим виявляти свою комунікативну компетентність. У цьому дослідженні проаналізовано семантику евфемізмів, що в гуцульському діалектному дискурсі є вагомими в актуалізації прагматичних компонентів значення, зокрема виділено ті їх розряди, що означують: смерть, окремі хвороби, нечисту силу, інтимні стосунки, фізіологічні процеси, певні частини тіла, шкідливі звички людини, риси її характеру, зовнішності, особливості мовлення, моральні засади, принципи поведінки та ін. Евфемізми розглянуто як когнітивні й емоційно-оцінні знаки, що виступають вагомими змістотвірними засобами тексту (дискурсу), формулюючи імпліцитний пласт його буття. Акцентовано на тому, що ці мовні величини підкреслюють комунікативно-прагматичну спрямованість тих фрагментів тексту (дискурсу), у складі яких вони використовуються, і в мовленні жителів села Тюдів вони виконують такі основні функції: етикетну, імпліцитно-інтерпретаційну, когнітивно-моделювальну, комунікативно-прагматичну, оцінно-образну, смислотвірну та функцію табу.

The article characterizes euphemisms used in the speech of the residents of Tyudiv village, Kosiv district, Ivano- Frankivsk region, which are significant linguistic units in expressing communicators’ intentions and their efforts to achieve harmony in communication. The study revealed that the atmosphere of cooperative communication requires villagers to adhere to principles and norms of speech behavior, particularly avoiding words or expressions that violate politeness, tact, and respect, potentially causing psychological discomfort. Euphemisms are used for this purpose – words or expressions substituted for synonymous words to politely denote certain objects, phenomena, or actions. The article demonstrates that the use of euphemisms, whose ontological basis is the asymmetry between content and expression, allows villagers to avoid rude, tactless, or offensive expressions in certain communication situations, thus demonstrating their communicative competence. This study analyzes the semantics of euphemisms, which are significant in the actualization of pragmatic components of meaning in the Hutsul dialect discourse. It highlights their categories denoting: death, certain diseases, evil spirits, intimate relationships, physiological processes, certain body parts, harmful habits, character traits, appearance, speech peculiarities, moral principles, behavioral norms, and others. Euphemisms are considered as cognitive and emotionally evaluative signs, which serve as significant content-forming means of text (discourse), formulating an implicit layer of its existence. It is emphasized that these linguistic units highlight the communicative-pragmatic orientation of the text (discourse) fragments in which they are used. In the speech of Tyudiv villagers, they perform the following main functions: etiquette, implicit-interpretative, cognitive-modelling, communicative- pragmatic, evaluative-imagery, semantic, and taboo functions.