Стилістичні засоби реалізації прийомів і тактик стратегії самопрезентації у телевізійному дискурсі

Abstract

У рамках стилізованої комунікативної події (сцена кіно) комунікативні стратегії виконують метазавдання – здійснення такого впливу на глядацьку аудиторію, що корелює з її системою цінностей. У такому світлі безумовним постає факт, що стратегія самопрезентації експліцитно чи імпліцитно супроводжує інші комунікативні стратегії. Можна стверджувати, що вивчення ролі стратегії самопрезентації є надзвичайно актуальним: за допомогою тактик і прийомів самопрезентації піарники формують імідж популярних політиків, менеджери у соціальних мережах створюють образи впізнаваних інфлюенсерів, здатних представити себе як свій найкращий продукт, продюсерсько-режисерські команди змальовують культових героїв. Стратегія самопрезентації є невід’ємною складовою формування іміджу сучасної жінки, яка шляхом застосування відповідних тактик і прийомів може заявити про свій статус, соціальну роль, переконання, професійні та особисті якості, що формують її впізнаваний образ. Такі культові образи часто створюються у телевізійному дискурсі з метою транслювання публіці певних цінностей чи прихованого нав’язування пропагованих моделей поведінки. Лінгвальною формою вираження стратегії самопрезентації в телевізійному дискурсі стає експресивна лексика, тобто оказіональні одиниці виконують різні стилістичні функції, що реалізують тактики стратегії маніпулятивної самопрезентації. Відтак можемо припустити, що на поверхневому діегетичному рівні (персонаж→персонаж) реалізація тактик у рамках обраної стратегії є завжди успішною, тоді як глибинний екстрадіегетичний рівень (колективний автор→глядацька аудиторія) передбачає як успішність, так і комунікативну невдачу. Тому можемо стверджувати, що стратегія самопрезентації є завжди маніпулятивною. Комунікативна стратегія самопрезентації може реалізуватися низкою кооперативних та некооперативних тактик та прийомів, що впливають на сприйняття персонажу глядачем. До кооперативних тактик самопрезентації можемо віднести тактику передачі позитивної інформації про себе, що реалізується рядом прийомів (самореклами, екземпліфікації, апелювання до емоцій, звернення до асоціацій) та тактику передачі негативної інформації про себе (прийом саморозкриття, прийом втечі від саморозкриття). Усі вищезазначені тактики і прийоми самопрезентації актуалізуються різноманітними стилістичними засобами, серед яких найпоширенішими є епітети, метафори, метафоричні а метонімічні антономазії, гіперболи, літоти, порівняння. На синтаксичному рівні – це риторичні запитання, висхідні та низхідні градації, паралелізми, за допомогою яких колективний автор і формує імідж персонажів, а відтак і стереотипний образ незаміжньої жінки-кар’єристки.

In the context of a stylized communicative event, such as a movie scene, communicative strategies are utilized to exert an influence on the audience that is commensurate with their value system. In this regard, the self-presentation strategy is one that is invariably present, either explicitly or implicitly, alongside other communicative strategies. The study of the self-presentation strategy is highly relevant, as it is employed by public relations specialists to shape the image of prominent politicians, by social media managers to create recognizable influencers, and by production and director teams to depict cult heroes. Expressive vocabulary is used in telecinematic discourse as a form of self-presentation strategy. The stylistic functions of occasional units perform tactics of manipulation to achieve the desired outcome. At the surface level, the implementation of these tactics is generally successful in character-to-character interactions. However, at a deeper level, in the context of collective author-to-audience communication, the success of these tactics can be unpredictable and may result in both success and failure. It can be argued that the strategy of self-presentation is inherently manipulative. The communicative strategy of self-presentation can be executed through cooperative and non-cooperative tactics and techniques that influence the viewer’s perception of the character. Cooperative tactics of self-presentation include transmitting positive information about oneself through techniques such as self-promotion, exemplification, appeal to emotions, and appeals to associations. Negative information can also be transmitted through cooperative tactics, such as self-disclosure and escape from self-disclosure. All of these tactics are achieved through various stylistic means, such as epithets, metaphors, metaphorical and metonymic antonomasia, hyperboles, litotes, and similes. At the syntactic level, rhetorical questions, ascending and descending gradations, and parallel constructions are used to create the image of the characters and the stereotypical image of modern woman.