Функційно-семантичний аналіз системи просторових і часових відносин (на матеріалах німецької мови)

Abstract

Функційно-семантичний аналіз системи просторових і часових відносин на матеріалах німецької мови є важливим аспектом сучасної лінгвістики. Актуальність проблеми полягає у необхідності глибокого розуміння того, як саме функціонують мовні одиниці, що виражають просторові та часові відносини, як вони взаємодіють між собою, та які семантичні та прагматичні функції вони виконують у текстах. Це розуміння є важливим як для теоретичної лінгвістики, так і для прикладних дисциплін, таких як викладання німецької мови, переклад та лексикографія. Метою даного дослідження є виявлення функційно-семантичних особливостей системи просторових і часових відносин у німецькій мові, що передбачає аналіз основних засобів вираження просторових і часових відносин у німецькій мові; визначення семантичних відтінків та функціональних відмінностей між різними засобами вираження; дослідження взаємодії між просторовими та часовими відносинами у німецькій мові. Для досягнення поставлених цілей використовуються описовий метод для виявлення та класифікації засобів вираження просторових і часових відносин та контекстуальний аналіз для вивчення використання цих засобів у різних контекстах та визначення їх функціональних відмінностей. Аналіз текстів новинних повідомлень засвідчив, що мовні одиниці на позначення простору трапляються частіше, ніж на позначення часу. Встановлено, що в аспекті частотності просторові відносини вербалізуються прийменниками «in», «auf», «bei», «vor», «von» та «zu» для позначення місця. Конструкції, що включають ці прийменники, вказують на географічне положення подій або на конкретні місця дій. Часові відносини реалізуються прийменниковою конструкцією «vom ... bis», а також прийменниками «bei», «in», що часто трапляються для позначення тривалості або точного моменту події. Вказівки на час допомагають також встановити хронологічний контекст подій.

The functional and semantic analysis of the system of spatial and temporal relations based on the materials of the German language is an important aspect of modern linguistics. The relevance of the problem lies in the need for a deep understanding of how linguistic units expressing spatial and temporal relations function, how they interact with each other, and what semantic and pragmatic functions they perform in texts. This understanding is important for both theoretical linguistics and applied disciplines such as German language teaching, translation, and lexicography. The aim of this study is to identify the functional and semantic features of the system of spatial and temporal relations in the German language, which involves analyzing the main means of expressing spatial and temporal relations in the German language; determining semantic shades and functional differences between different means of expression; studying the interaction between spatial and temporal relations in the German language. To achieve these goals, the article uses the descriptive method to identify and classify the means of expressing spatial and temporal relations and the contextual analysis to study the use of these means in different contexts and determine their functional differences. The analysis of the texts of news reports showed that linguistic units denoting space are more frequent than those denoting time. It has been established that in terms of frequency, spatial relations are verbalized by the prepositions “in”, “auf”, “bei”, “vor”, “von” and “zu” to indicate place. Constructions that include these prepositions indicate the geographical location of events or specific places of action. Temporal relations are realized by the prepositional construction “vom ... bis”, as well as by the prepositions “bei”, “in”, which are often used to indicate the duration or exact moment of an event. Time references also help to establish the chronological context of events.