Семантика звернення у молитовних текстах релігійного стилю

Abstract

Ця стаття є продовженням структурно-семантичного дослідження композиційного елемента православної молитви – звернення, початок якого було покладено у статті «Структурно-семантичний зміст звернення у православній молитві церковнослов’янською мовою» [1]. Молитва є жанром так званого конфесійного стилю. У статті автори розглядають визначення даного стилю та його альтернативи, а також визначення підстилів та жанрів. Автори статті погоджуються з позицією І.С. Грималовського, який вважає визначення стилю як конфесійного недостатньо коректним, оскільки конфесія – це структурна одиниця всередині однієї релігії. Якщо ж об’єднувати в один стиль тексти, які відносяться до різних релігій, то краще було б назвати цей стиль релігійним. Однією з жанрових характеристик молитовних текстів є опора на Святе Письмо – книги Старого та Нового Завіту, Передання Церкви, догматичне вчення Православної Церкви, а також на існуючу історичну традицію. Матеріалом для аналізу вибрані деякі молитви, які відносяться до піджанру келійної молитви: ранкове та вечірнє правило для мирян, молитви перед Святим Причастям. Особливий інтерес представляє композиційний елемент молитви – звернення, який співвідноситься із загальними уявленнями про структуру тексту та відповідає вступу. Крім формальної структури звернення у цій статті розглядається семантика смислових одиниць, які нерозривно пов’язані з догматичними твердженнями Православної Церкви. Ці твердження зафіксовані у Символі віри та Православному Катехізисі. Також семантичний зміст молитов пов’язаний з текстом Святого Письма і святоотцівською традицією його тлумачення. Фрагменти молитов представлені церковнослов’янською мовою цивільним шрифтом. Ця мова є богослужбовою мовою Церкви і вважається священною, тобто відокремленою від усього повсякденного у мирському житті віруючих. Це мова спілкування з Богом. Поряд із церковнослов’янською мовою у Православній Церкві функціонують і сучасні мови у проповіді, сповіді, катехизації тих, хто готується до Крешення, богословських праць, тому приклади, наведені у статті, дублюються українською мовою.

This article is a continuation of the structural-semantic inquiry into the compositional element of the Orthodox prayer-appeal, which was started in the article «Structural-semantic content of the address in the Orthodox prayer in the Church Slavonic language» [1]. The prayer is a genre of the so-called confessional style. In the article, the authors consider the definition of this style and its alternatives, as well as the definition of substyles and genres. The authors of the article agree with the position of I.S. Hrymalovskyi, who considers the definition of style as confessional to be insufficiently correct, since a denomination is a structural unit within one religion. If texts belonging to different religions are combined into one style, then it would be better to call this style religious. One of the genre characteristics of prayer texts is the reliance on the Holy Scriptures – books of the Old and New Testament, the Tradition of the Church, the dogmatic teaching of the Orthodox Church, as well as the existing historical tradition. Some prayers belonging to the cell prayer subgenre were selected as material for analysis: morning and evening rule for the laity, prayers before the Holy Communion. Of particular interest is the compositional element of prayer-appeal that correlates with general ideas about the structure of the text and corresponds to the introduction. In addition to the formal structure of the appeal, this article considers the semantics of semantic units that are inextricably linked with the dogmatic statements of the Orthodox Church. These statements are recorded in the Creed and the Orthodox Catechism. Also, the semantic content of prayers is associated with the text of Holy Scripture and the patristic tradition of its interpretation. Fragments of prayers are represented in Church Slavonic in civil script. This language is the liturgical language of the Church and is considered sacred, that is, separated from every everyday thing in the worldly life of believers. It is the lan guage of communication with God. Along with the Church Slavonic language in the Orthodox Church, modern languages also function in preaching, confession, catechizing those who are preparing for Baptism, theological works; therefore the examples given in the article are duplicated in Ukrainian.