Strategies of positive and negative politeness in academic discourse

Abstract

The article examines the essential role of politeness strategies in academic communication, emphasizing the necessity of effective interaction for knowledge dissemination and professional collaboration. Managing the complex social interactions in academic settings requires a balanced use of positive and negative politeness strategies to maintain professionalism and mitigate conflicts. The paper addresses a significant gap in understanding how these strategies are employed in academic discourse and their impact on interactions. This gap hinders academics’ ability to optimize communication for productive exchanges. Therefore, it is crucial to investigate these strategies to enhance scholarly communication and support academic community cohesion and productivity. The author reviews research over the last years, emphasizing the increasing focus on academic discourse. The formality, precision, and specific genres characteristic of academic discourse are shaped by the linguistic personality of the speaker or writer, influenced by cultural and cognitive factors. Key studies and theoretical frameworks are discussed to illustrate the dynamic and interdisciplinary nature of academic discourse. The research integrates interdisciplinary perspectives from pragmatics and sociolinguistics, with Brown and Levinson’s politeness theory serving as a foundational framework. Positive politeness strategies, such as establishing common ground, giving reasons, and using humor, are shown to foster rapport and cooperation. Negative politeness strategies, such as hedging, minimizing imposition, and apologizing, help respect the addressee’s autonomy and mitigate imposition. Politeness strategies in academic discourse are essential for maintaining respectful and constructive interactions, managing face-threatening acts, and facilitating effective communication. The findings emphasize the importance of these strategies in enhancing scholarly exchanges and promoting a harmonious academic environment. This comprehensive examination of politeness strategies provides valuable perspectives on optimizing academic communication, thereby contributing to a more productive and cohesive academic community.

У статті розглядається важлива роль стратегій ввічливості в академічній комунікації, підкреслюється необхідність ефективної взаємодії для поширення знань та професійної співпраці. Управління складними соціальними інтеракціями в академічному середовищі вимагає збалансованого використання позитивних і негативних стратегій ввічливості для підтримання професіоналізму та пом’якшення конфліктів. Стаття торкається суттєвої прогалини в розумінні того, як ці стратегії застосовуються в академічному дискурсі та їхнього впливу на професійну взаємодію. Ця прогалина заважає науковцям оптимізувати комунікацію для продуктивного обміну думками. Тому вкрай важливо дослідити зазначені стратегії для покращення наукової комунікації та підтримки згуртованості й продуктивності академічної спільноти. Автор аналізує сучасні дослідження, наголошуючи на посиленні уваги до академічного дискурсу. Формальність, точність і специфічні жанри, характерні для академічного дискурсу, формуються мовною особистістю мовця чи автора академічних текстів під впливом культурних і когнітивних чинників. Обговорюються ключові дослідження і теоретичні засади, які ілюструють динамічну та міждисциплінарну природу академічного дискурсу. Дослідження поєднує міждисциплінарні перспективи прагматики та соціолінгвістики, а теорія ввічливості Брауна та Левінсона слугує фундаментальною основою праці. Доведено, що стратегії позитивної ввічливості, такі як встановлення спільного ґрунту, пояснення причин і використання гумору, сприяють порозумінню і співпраці. Негативні стратегії ввічливості, такі як хеджинґ, мінімізація нав’язування та вибачення, сприяють повазі до автономії адресата та пом’якшують нав’язування думки співрозмовнику. Стратегії ввічливості в академічному дискурсі є важливими для забезпечення шанобливої та конструктивної взаємодії, управління ситуаціями, що загрожують репутації, та сприяння ефективній комунікації. Результати дослідження підкреслюють важливість цих стратегій для розширення наукових обмінів і сприяння гармонійному академічному середовищу. Це комплексне дослідження стратегій ввічливості відкриває цінні перспективи для оптимізації академічної комунікації, сприяючи тим самим створенню більш продуктивної та згуртованої академічної спільноти.