Семантико-функціональні особливості дитячого наративу в романі «Енн із Інглсайду» Л.М. Монтгомері

Abstract

У статті розглянуто шостий твір із циклу романів про Енн Ширлі «Енн із Інглсайду» (“Anne of Ingleside”, 1939) канадської письменниці Л.М. Монтгомері. Відзначено, що фемінний дискурс, який є провідним у спадщині мисткині, в романі «Енн із Інглсайду» поглиблюється, розширюється і набуває нових смислових конотацій за рахунок уведення дитячого наративу, тісно поєднаного із розповідними формами, які належать персонажам-жінкам. У такий спосіб проблема «жінка і діти» в цьому творі виходить на перший план. Дитячий наратив у романі «Енн із Інглсайду» обумовлений передовсім образами дітей Енн і Гілберта Блайтів. У цьому творі Л.М. Монтгомері діти виявляють активність не лише у вчинках, а й у мовленні, яке стає для них способом пізнання світу, самоідентифікації, побудови взаємин із членами родини та іншими людьми. У дитячому наративі роману актуалізовані такі важливі концепти, як «мама», «Бог», «смерть», «природа» та ін. Водночас у дитячому наративі акцентовано цілий комплекс взаємопов’язаних мотивів – самотності, страху, прагнення любові, подолання смерті, творчості тощо. Формами дитячого наративу в романі «Енн із Інглсайду» є листи, молитви, обітниці, розмови з матір’ю, діалоги/полілоги з іншими дітьми, «нерозчленований потік» дитячого мовлення, внутрішня мова, онірична нарація та ін. Окрім того, сама Енн постає в романі не лише в ролі дорослої людини – матері, дружини, а і як жінки-дитини, наділеної безпосереднім поглядом на світ. Дитинність у нарації Енн виявляється в мотивах гри, зближення її точки зору з точкою зору її дітей, відмови від прагматичного погляду на світ, поетичності сприйняття тощо. Впливаючи на дорослішання дітей, Енн зображена в романі Л.М. Монтгомері як наративний центр їхнього дитячого світу і водночас як співучасниця дитячих подій, думок, мрій.

The article examines the sixth work in the cycle of novels about Anne Shirley, “Anne of Ingleside” (1939) by Canadian writer L.M. Montgomery. It is noted that the feminine discourse, which is the leading one in the author’s heritage, deepens, expands and acquires new semantic connotations in the novel “Anne of Ingleside” due to the introduction of a children’s narrative, closely connected with narrative forms belonging to female characters. In this way, the problem of “women and children” in this work comes to the fore. The children’s narrative in Anne of Ingleside is primarily defined by the images of Anne and Gilbert Blythe’s children. In this work by L.M. Montgomery, children are active not only in their actions but also in their speech, which becomes a way for them to learn about the world, self-identify, and build relationships with family members and other people. The novel’s children’s narrative actualizes such important concepts as “mother,” “God,” “death,” “nature,” and others. At the same time, the children’s narrative emphasizes a whole range of interconnected motifs: loneliness, fear, the desire for love, overcoming death, creativity, etc. The forms of children’s narrative in “Anne of Ingleside” include letters, prayers, vows, conversations with the mother, dialogues/polylogues with other children, the “undivided stream” of children’s speech, inner speech, onyric narration, etc. In addition, Anne herself appears in the novel not only as an adult, mother, wife, but also as a woman-child endowed with a direct view of the world. Childhood in Anne’s narrative is manifested in the motives of play, the convergence of her point of view with that of her children, the rejection of a pragmatic view of the world, the poetry of perception, etc. Influencing the children’s growing up, Anne is depicted in L.M. Montgomery’s novel as the narrative center of their childhood world and at the same time as an active participator in children’s events, thoughts, and dreams.