Актуалізація проблематики ономастичної психолінгвістики у фокусі теорії лінгвопсихоакцентуації.

Abstract

У статті актуалізовано дослідження онімів у психолінгвістичному аспекті. Акту- альність розвідки зумовлена необхідністю подальшої розробки теоретичних поло- жень ономастики із врахуванням новітніх напрямів, до яких належить й ономастична психолінгвістика, що на сьогодні ще належно не розроблена. Оскільки вчення про ономастичну психолінгвістику входить у коло проблем, пов’язаних із літературною ономастикою, то до аналізу долучено методи дотичних до психолінгвістики наук та актуалізовано відповідні їх здобутки, що дає позитивний ефект. Онімний матеріал опрацьовано за допомогою описового методу із залученням аналізу психологічних джерел, зокрема використано вчення К. Леонгарда та А. Личка про акцентуйованих осіб. Мета статті — презентувати окремі елементи онімної картини світу акценту- йованих осіб, окресливши можливість виокремлення психолінгвістичної ономастики як нового ономастичного напряму, та визначити перспективи розвитку цієї теорії у фокусі новітніх процесів, що простежуються у сфері функціювання онімів. Увагу ске- ровано на оніми, що функціюють у художніх та публіцистичних текстах українських митців-класиків (В. Виниченка, П. Куліша, Л. Українки, М. Коцюбинського) та регіо- нальних авторів Закарпаття (І. Чендея і Ф. Потушняка). Зазначено, що психологічна інформація може бути втілена інгерентно, тобто формою самого оніма, та адгерент- но — у лексичному оточенні. Продемонстровано, що оніми (1) стають маркерами лінгвопсихоакцентуації в разі, коли виявляють високу частотність уживання, що осо- бливо виразно простежується в сильних текстових позиціях, (2) виявляють потужний потенціал у моделюванні виразних конотацій у відповідних контекстах, (3) стають 365 джерелом створення нових денотативних зв’язків. Розглянуто (а) оніми-заголовки, (б) оніми-присвяти, (в) оніми-псевдоніми, що актуалізуються в контексті істероїднос- ті, гіпертимності, депресивності, параноїдності. Доведено, що онімна картина сві- ту акцентуйованої особистості детермінована конкретним психотипом. Окреслено перспективу дослідження, що полягає в потребі розвитку задекларованого нового напряму, номінованого психолінгвістичною ономастикою, зокрема необхідно роз- глянути особливості моделювання відповідних мовних елементів крізь призму пси- хічних процесів.