Договір про неконкуренцію (заборону конкуренції): актуальні проблеми українського законодавства

Abstract

Ця стаття присвячена дослідженню договорів про неконкуренцію (заборону конкуренції) в українському законодавстві, їхньому правовому регулюванню. Цей механізм використовується для регулювання відносин між роботодавцем та працівником з метою захисту законних інтересів першого. Розглянуто найпоширеніші наукові підходи щодо визначення правової природи в доктрині права договорів про неконкуренцію, надано їм оцінку. Авторами встановлено, що за своєю суттю договори про неконкуренцію – зобов’язання із негативним змістом, незважаючи на те, що вони не передбачені Цивільним кодексом України. В статті проведено аналіз законодавства західних країн про договори про неконкуренцію, зокрема Франції, Італії та США. Автори приходять до висновку, що положення законодавств цих країн подібні і встановлюють такі вимоги до договорів цього типу: 1) письмова форма; 2) винагорода для працівника; 3) строк дії зобов’язання, який становить в основному кілька років, територія дії та діяльність, яку заборонено виконувати. Якщо бракує якоїсь умови, то це підстава для визнання договору недійсним. Проаналізовано українське законодавство, зокрема Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який передбачає укладання договорів про неконкуренцію для резидентів Дія Сіті. Автори доходять висновку, що в цілому українське трудове та цивільне законодавства не допускають укладання договорів про неконкуренцію, крім винятку, передбаченого вказаним Законом, оскільки порушують права людини на працю та підприємницьку діяльність, а законів, які можуть обмежити ці права не існує. Проводиться аналіз судової практики, яка є діаметрально протилежною, в деякій мірі суперечливою, оскільки перебуває на стадії формування. Оскільки договори про неконкуренцію мають місце на практиці, то автори доходять висновку, що ця тематика підлягає подальшому дослідженню.

This article is devoted to the study of non-competition agreements (prohibition of competition) in Ukrainian legislation, their legal regulation. This mechanism is used to regulate the relationship between the employer and the employee in order to protect the legitimate interests of the employer. The most common scientific approaches used to determine the legal nature of non-competition agreements in the legal doctrine, and they are evaluated. The authors established that, in essence, non-competition agreements are obligations with a negative content, despite that they are not provided for by the Civil Code of Ukraine. The article analyzes the legislation of Western countries concerning non-compete agreements, in particular France, Italy and the USA. The authors came to the conclusion that the provisions of the legislation of these countries are similar and establish the following requirements for contracts of this type: 1) to be in writing; 2) remuneration for the employee; 3) the duration of the obligation which is mainly in several years, the applicable territory and activities that are prohibited to perform. If one of the conditions is missing, then this is the basis for declaring an agreement invalid.Ukrainian legislation was analyzed, in particular the Law of Ukraine “On stimulating the Development of Digital Economy in Ukraine”, which provides for the concluding of non-compete agreements of Diya City residents. The authors came to the conclusion that, in general, Ukrainian labor legislation and civil legislation do not allow the conclusion of non-competition agreements, expect those provided for by the specified Law, because they violate human rights to work and entrepreneurial activity, and there are no laws that can limit these rights.An analysis of judicial practice is carried out, which is diametrically opposite, to some extent contradictory, because it is at the stage of formation. Since non-competition agreements exist in practice, the authors come to the conclusion that this topic is subject to further research.