Книжкове володіння нерухомістю: концепція і огляд критики

Abstract

У статті досліджено особливості української концепції книжкового володіння як фактичного стану, сформованої судовою практикою. Ця концепція базується на принципі реєстраційного підтвердження володіння, відповідно до якого фактичним володільцем нерухомості є той, за ким зареєстроване речове право. Натомість фізичне зайняття нерухомості не спричиняє заволодіння нею. Цей підхід базується на розумінні володіння як оголошення права невизначеному колу осіб (що є волевиявленням щодо присвоєння речі, спрямованим назовні). За такого підходу фізичне володіння є лише одним із різновидів володіння, але можливі й інші різновиди, зокрема книжкове володіння.Функцією володіння (незалежно від його виду) є створення презумпції належності особі права власності або іншого речового права. Така презумпція є спростовною.Перевагами книжкового володіння є високий рівень правової визначеності як щодо того, хто саме є володільцем майна, так і щодо характеру володіння (щодо якого права володіє кожен з володільців); роздільне безпосереднє володіння нерухомістю різними особами щодо різних прав, доступність володіння іпотекодержателю; високий рівень правової визначеності щодо характеру порушення (пов’язане чи не пов’язане з позбавленням володіння), а відтак і щодо належного (адекватного) способу захисту; більш надійний захист від неправомірного позбавлення володін-ня; універсальне застосування способів захисту, встановлених у Цивільному кодексі України із застосуванням усталених доктринальних напрацювань (тих же, що і у спорах щодо рухомого майна). Проведений аналіз літератури, де містяться критичні зауваження щодо концепції книжкового володіння. Акцентовано на важливості конструктивної критики, спрямованої на виправлення недоліків як самої концепції, так і її практичного застосування. Виявлені логічні помилки в аналізованих роботах, як-от порушення закону тотожності, підміна тези, апеляція до авторитету тощо. Наведено приклад оперативного врахування Великою Палатою Верховного Суду слушної критики щодо того, що в окремих постановах Верховного Суду не були розмежовані право володіння і володіння як фактичний стан.

The author examines the peculiarities of the Ukrainian concept of book possession (as a factual state) perceived by judicial practice. This concept is based on the principle of registration confirmation of possession, according to which the actual owner of the real estate is the one for whom the property right is registered. On the other hand, physical occupation of the real estate does not cause possession of it. This approach is based on the understanding of possession as a declaration of rights to the outside world (which is an outward expression of the will to take hold of a thing). With this approach, physical possession is only one type of possession, but other types are also possible, one of which is book possession.The function of possession (regardless of its type) is to create a presumption that ownership or other property rights belong to a person. Such a presumption is rebuttable.The advantages of book possession are the following: a high level of legal certainty both as to persons who are in possession of the property, and as to the nature of possession (in respect of which rights each of the possessors executes possession); separate possession of real estate concerning different property rights, availability of possession to the mortgagee; a high level of legal certainty regarding the nature of the violation of rights (whether such a violation is related or not related to deprivation of possession), and therefore regarding the proper (adequate) remedy; more reliable protection against unlawful deprivation of possession; universal application of the remedies established in the Civil Code using deeply-rooted doctrinal approaches (which are the same as in disputes regarding movable property).An analysis of the literature containing critical comments on the concept of book possession is carried out. Emphasis is placed on the importance of constructive criticism, which can help correct the shortcomings of both the concept itself and its practical application. Logical errors were found in the analyzed works, such as violation of the law of identity (principium identitatis), irrelevant thesis(ignoratio elenchi), appeal to authority (ipse dixit), etc.An example is given of the prompt consideration by the Grand Chamber of the Supreme Court of fair criticism regarding the fact that in some decisions of the Supreme Court, the right of possession on the one hand, and possession as a factual state, on the other hand, were not conflated.