The axiological dimension of idioms in English media discourse

Abstract

Current research in phraseology focuses on dissecting the structural and functional facets of axiology within language systems. This entails studying linguistic tools for expressing evaluation, its role in discourse and text, and the evolving axiological trends in phraseological semantics. However, the categorization of evaluation in idioms remains underexplored. Idiomatic axiology is often overlooked in modern linguistics, deemed a nascent area. Nonetheless, idioms heavily imbue evaluation, less as descriptors and more as interpreters and conveyors of subjective attitudes. Cultural and historical experiences shape emotionally charged language attitudes, guided by societal assessment criteria. Cultural norms, comprising rules, standards, and boundaries, dictate acceptable behavior, reflected in linguistic norms – persistent linguistic elements adopted by societies at specific times. An axiological worldview, shaped by idiomatic fragments, crafts a unique lens through which individuals interpret reality. This evaluative perspective encompasses individuals, social groups, and nations, intersecting language consciousness, reality, and language as a cognitive tool. Through linguistic expressions, attitudes towards the world are verbalized, adhering to aesthetic principles championed by artists and creators. This worldview is crystallized through idiomatic expressions that convey nuanced interpretations of reality, presenting a distinct human perspective and its relationship with the environment. Evaluation within idiomatic semantics enriches meaning by appraising persons, objects, phenomena, or processes based on their alignment with subjective needs, interests, desires, and tastes. In media discourse, idioms transcend mere depiction, instead of interpreting and evaluating the world while conveying subjective viewpoints. Authorial adaptations of axiological idioms, such as expansions, ellipsis and structural modifications, personalize language use, bringing it closer to specific contexts with stylistic expertise. Structural modifications enhance clarity and relevance, manifesting idiomatic creativity in conveying meliorative or pejorative evaluations.

Сучасні дослідження у сфері фразеології зосереджені на вивченні структурних і функціональних аспектів аксіології в межах мовних систем. Це передбачає вивчення засобів вираження оцінки, її ролі в дискурсі та тексті, а також еволюцію аксіологічних тенденцій у фразеологічній семантиці. Однак категоризація оцінки в ідіомах залишається не досить дослідженою. Ідіоматичну аксіологію часто іґнорують у сучасній лінгвістиці, вважаючи її новоствореною галуззю. Тим не менш ідіоми значною мірою містять оцінку радше як інтерпретатори та виразники суб’єктивного ставлення, аніж як прості дескриптори. Культурний та історичний досвід формує емоційно забарвлене ставлення, що ґрунтується на суспільних критеріях оцінки. Культурні норми, які включають правила, стандарти та критерії, диктують поведінку, відображену в нормах мови – стійких елементах, прийнятих суспільством у певний час. Аксіологічний світогляд, сформований за допомогою фрагментів ідіоматики, створює унікальну лінзу, крізь яку людина інтерпретує дійсність. Ця оцінна перспектива охоплює окремих осіб, соціальні групи та нації, перетинаючи лінгвокультурну свідомість, дійсність і мову як когнітивний інструмент. Ставлення до світу, що відповідає естетичним принципам, вербалізується за допомогою різних мовних засобів. Це світосприйняття кристалізується в ідіоматичних виразах, які передають різноманітні інтерпретації дійсності, представляючи окрему перспективу людини та її стосунки з навколишнім середовищем. Оцінка в ідіоматичній семантиці збагачує значення, оцінюючи осіб, предмети, явища чи процеси на основі їхньої відповідності суб’єктивним потребам, інтересам, бажанням і смакам. У медіадискурсі ідіоми виходять за межі простого зображення, натомість пояснюють та оцінюють світ, висловлюючи суб’єктивну думку. Авторські трансформації аксіологічних ідіом, такі як додавання, еліпс чи структурні модифікації, персоналізують використання мови, пристосовуючи її до конкретного контексту за допомогою стилістичної майстерності. Структурні модифікації підвищують зрозумілість і доречність, проявляючи ідіоматичну креативність у вираженні меліоративних або пейоративних оцінок.