Медіа, лікарі, друзі чи ніхто? Предиктори авторитетності джерел інформації про здоров’я в Україні

Abstract

Одним із найважливіших наукових напрямів сфери охорони здоров’я в Україні є комунікації, які потребують активного залучення лікарів як авторитетних комунікаторів. Це сприятиме підвищенню медичної грамотності населення, що є одним з ключових факторів у формуванні соціальної резистентності до дезінформації та інфодемій. З довірою до лікарів пов’язані вищі значення внутрішнього локусу контролю – сприйняття власної відповідальності за своє здоров’я. Водночас потребує детальнішого вивчення, які з поведінкових чинників є незалежними предикторами вищої авторитетності, а які – демонструють статистично вірогідні зв’язки зі сприйняттям авторитетності через наявність кореляції з незалежними чинниками. Мета дослідження: аналіз незалежних предикторів авторитетності джерел інформації про здоров’я задля подальшого використання у формуванні інформаційних кампаній. Матеріали та методи. У дослідженні використано результати опитування репрезентативної для України вибірки (n=402). Проаналізовано зв’язки між частотою користування каналами інформації про здоров’я та їх авторитетністю. З метою визначення предикторів авторитетності традиційних ЗМІ, лікарів, друзів або відсутності авторитетних джерел інформації з питань здоров’я були утворені бінарні логістичні регресійні моделі. У ролі контрольованих змінних були використані такі демографічні чинники, як вік, стать, місце проживання, рівень освіти. Результати. Авторитетність лікарів та лікар-асоційованих сервісів НЕ пов’язана з частотою отримання інформації від лікарів (BF=2,5), а також від працівників аптек (BF=0,7), друзів (BF=0,3) чи традиційних ЗМІ (BF=0,2-1,5). Більш авторитетними лікарів вважають особи, які частіше отримують інформацію про здоров’я з медичних сторінок у соціальних мережах (BF=663,5) та медичних сайтів (BF=366,1), а також з мобільних додатків (BF=161,9), від вчителів (BF=85,1) та з інтернету (BF=6,4). Авторитетність традиційних ЗМІ пов’язана з частотою отримання інформації: такі статистично вірогідні зв’язки встановлені щодо ТБ (BF=61,9), радіо (BF=72,5), друкованих ЗМІ (BF=71,8), працівників аптек (BF=13,7) та поштових розсилок (BF=6,9). До ознак, пов’язаних зі сприйняттям авторитетності лікарів, належать поведінкові чинники (локус контролю), демографічні чинники (вік) та грамотність щодо здоров’я. Рівень фізичної активності та частка курців не пов’язані зі сприйняттям авторитетності лікарів. Висновки. Перешкоди у спілкуванні з лікарем стимулюють населення до переходу користування неспеціальними, потенційно – менш надійними джерелами інформації. Посилення авторитету працівників охорони здоров’я та розбудова взаємної довіри є важливим підґрунтям для забезпечення ефективної та стабільної зміни поведінки в інтересах здоров’я та посилення спроможностей системи охорони здоров’я у реагуванні на надзвичайні ситуації.