Фармацевтичні кримінальні правопорушення: історія та сучасність

Abstract

У межах даної статті досліджені т.зв. «фармацевтичні кримінальні правопорушення», які містяться у р. XIII «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров’я населення» КК України, де значна кількість норм стосується саме лікарських засобів. Метою статті є дослідження історії формування фармацевтичних кримінальних правопорушень, проблем їх кваліфікації та визначення перспектив їх удосконалення. Наразі у р. ХІІІ Особливої частини КК України згадуються лікарські засоби (ст. 321-2 КК України); одурманюючі лікарські засоби, які не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 322, 324 КК України); лікарські засоби, які містять наркотичні засоби або психотропні речовини чи є їх аналогами (ст. 307, 308, 309, 318, 319 та 320 КК України); отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби (ст. 306, 321 КК України); фальсифіковані лікарські засоби (ст. 305, 321-1 КК України). У ході дослідження виявлено низку термінологічних неузгодженостей; пробіли, пов’язані імплементацією Конвенції Медікрайм, зокрема констатовано, що медична продукція не повною мірою охороняється кримінальним законом, адже у КК йдеться про лікарські засоби, а вони не охоплюють медичні вироби. Встановлено, що не були імплементовані окремі обтяжуючі обставини, передбачені ст. 13 Конвенції Медікрайм, які не були враховані ні як кваліфікуючі ознаки, ні в порядку ст. 67 КК України; не вжиті заходи для забезпечення можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб за злочини, передбачені ст. 11 Конвенції Медікрайм. Також наголошено, що підхід за якого кваліфікація незаконного обігу нарковмістих та психотропних лікарських засобів за статтями т.зв. «наркозлочинів» потребує перегляду. Виокремлено проблему відсутності належної кваліфікації радіоактивних (радіофармацевтичних) лікарських засобів, а також контрабанди отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

The article researched the so-called “Pharmaceutical criminal offenses”, which are contained in Chapter XIII of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter, CCU), where a significant number of norms apply specifically to medicines. The purpose of the article is to study the history of the formation of pharmaceutical criminal offenses, problems of their qualification and the determination of prospects for their improvement. Currently, medicines are mentioned in Chapter XIII of the Special Part of the CCU (Art. 321-2); stupefy medicines that do not contain narcotic or psychotropic or their analogues (Art. 322, 324); medicines that contain narcotic or psychotropic substances or are their analogues (Art. 307, 308, 309, 318, 319 and 320); powerful or poisonous medicines (Art. 306, 321); falsified medicines (Art. 305, 321-1). During the research, several terminological inconsistencies were revealed; gaps related to the implementation of the Medicrime Convention, in particular, it was stated that medical products are not fully protected by the criminal law, because the CCU refers to medicines, and they are only part of medical products. It was established that certain aggravating circumstances provided for by Art. 13 of the Medicrime Convention, were not taken into account either as qualifying features or by Art. 67 of the CCU; measures have not been taken to ensure the possibility of bringing legal entities to justice for the crimes (Art. 11 of the Medicrime Convention). It was also emphasized that the approach according to which the qualification do as of illegal circulation of narcotic and psychotropic medicines under the articles of the so-called “drug crimes” needs to be reviewed. The problem of the lack of proper qualifications for radioactive (radiopharmaceutical) medicines and smuggling poisonous or powerful medicines has been singled out.