Феномен соціального підприємництва як один з ключових факторів розвитку національної економіки

Abstract

У статті досліджено природу соціального підприємництва як одного з ключових факторів розвитку національної економіки. Наголошено, що дослідження сутності соціального підприємництва слід починати з поняття «підприємництво», тобто з ініціативної автономної діяльності людей, метою якої є отримання прибутку або особистого доходу, що провадиться особисто, під власну майнову відповідальність або ж під відповідальність юридичної особи. Зазначено, що місія організацій, які займаються соціальним підприємництвом, пов’язана з вирішенням певної соціальної задачі, а фінансова стійкість – це важлива складова, потрібна для досягнення соціального ефекту і довгострокового існування. Визначено, що основними критеріями для ідентифікації соціального підприємництва та відміни його від підприємництва та благодійної діяльності є соціальна місія; підприємницький підхід; інноваційність; тиражованість; самоокупність і фінансова стійкість. Виокремлено провідних стейкхолдерів соціального підприємництва, що займають одне з головних місць у його формуванні та інституціоналізації в світі. Наголошено, що реальні обсяги соціального підприємництва в макроекономіці підрахувати не видається можливим, і не тільки внаслідок існування величезної кількості організаційних форм і видів діяльності, які можна віднести до соціального підприємництва, але і через певні відмінності в розумінні цього феномену в різних державах. Визначено співвідношення соціального та комерційного підприємництва як двох макроекономічних категорій. Обґрунтовано, що для соціального підприємця соціальний результат буде не побічним результатом діяльності, а основним, що співвідноситься з місією і цілями організації, які знаходяться у залежності від вирішення певної соціальної задачі. Зроблено висновок, що соціальне підприємництво буде куди більш успішним, ніж комерційне там, де можна побачити серйозні позитивні досягнення. З’ясовано відмінності між соціальним підприємництвом та бізнесом в соціальній сфері. Зазначено, що місія організацій, які займаються соціальним підприємництвом, і надають відповідні послуги, проходить паралельно з вирішенням певної соціальної задачі, а фінансова стійкість є обов’язковою умовою для отримання соціального ефекту і майбутнього існування. Обґрунтовано, що соціальне підприємництво – це новаторська діяльність, в першу чергу спрямована на вирішення або ж певне пом’якшення соціальних проблем суспільства на основі самоокупності і стійкості, яка має можливість вирішувати проблеми екстерналій, що пов’язані з небажанням чи неможливістю людей платити за товари і послуги. Визначено, що сутність соціального підприємництва в національній економіці полягає в збільшенні загальної економічної ефективності завдяки введенню в економічний обіг тих ресурсів і методів, які до цього таким чином не застосовувалися.

The article examines the nature of social entrepreneurship as one of the key factors in the development of the national economy. It is noted that the foundation of social entrepreneurship is the concept of "entrepreneurship", in other words, the initiative autonomous activity of people, the purpose of which is to make a profit or personal income, implemented personally, under their own property responsibility or under the responsibility of a legal entity. It is noted that the mission of organizations engaged in social entrepreneurship is related to solving a certain social problem, and financial stability is an important component needed to achieve a social effect and long – term existence. Based on the position of social entrepreneurship (between entrepreneurship and charity), the criteria inherent in social entrepreneurship as a macroeconomic phenomenon are defined: social mission; entrepreneurial approach; innovation; replication; self-sufficiency and financial stability. The leading stakeholders of social entrepreneurship, which occupy one of the main places in its formation and institutionalization in the world, have been identified. It is noted that the real volumes of social entrepreneurship in macroeconomics cannot be calculated, and not only due to the existence of a huge number of organizational forms and types of activities that can be attributed to social entrepreneurship, but also due to certain differences in understanding this phenomenon in different states. The ratio of social and commercial entrepreneurship as two macroeconomic categories is determined. It is proved that for a social entrepreneur, the social result will not be a side result of activity, but the main one, which corresponds to the mission and goals of the organization, which depend on the solution of a certain social task. It is concluded that social entrepreneurship will be much more successful than commercial entrepreneurship where you can see serious positive achievements. The differences between social entrepreneurship and business in the social sphere are clarified. It is noted that the mission of organizations engaged in social entrepreneurship and providing relevant services takes place in parallel with the solution of a certain social task, and financial stability is a prerequisite for obtaining a social effect and future existence. It is proved that social entrepreneurship is an innovative activity, primarily aimed at solving or somewhat mitigating social problems of society on the basis of self – sufficiency and sustainability, which has the ability to solve problems of externalities associated with the unwillingness or inability of people to pay for goods and services. It is determined that the essence of social entrepreneurship in the national economy is to increase overall economic efficiency due to the introduction into economic circulation of those resources and methods that were not previously used in this way.