Особливості організації взаємодії міжнародного кримінального суду та правоохоронних структур України щодо розслідування злочинів

Abstract

У статті досліджено статистику Офісу Генерального прокурора, Української Гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи щодо розслідування міжнародних воєнних злочинів. Проаналізовано соціологічне опитування працівників НПУ, прокуратури, адвокатів та потерпілих від воєнних злочинів, за результатами окреслено проблемні питання, які перешкоджають ефективному розслідуванню міжнародних злочинів. З’ясовано, що юрисдикція МКС щодо розслідування найбільш тяжких міжнародних злочинів поділяється на: суб’єктну, територіальну, універсальну, часову та предметну. Предметна юрисдикція МКС поширюється на злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії. Досліджено національну систему розслідування злочинів починаючи з 2014. Теоретично обґрунтовано, що ключовим завданням наразі є документування наслідків збройного вторгнення – у посиленому режимі, з метою забезпечення як національних, так і міжнародних судових інституцій достатніми доказами, одночасно працюють Офіс генпрокуратури, СБУ, НПУ, Національна гвардія України, інші правоохоронні структури. Окреслено проблематику щодо забезпечення безпеки при зборі інформації працівниками правоохоронної сфери, а також іншими особами, які залучаються до процесу передачі інформації, доказів, свідчень тощо, адже всі ці процеси, як правило, відбуваються в зоні бойових дій чи на прилеглих територіях. Зроблено висновок, що з метою покращення ефективності розслідування міжнародних злочинів в Україні необхідно якнайшвидше запровадити: чітку політику щодо національної системи переслідування за міжнародні злочини; ефективну координацію як національних, так і міжнародних органів досудового розслідування; швидкий обмін інформацією; узагальнену електронну базу документування з доступом як прокурорів, так і слідчих.

The article examines the statistics of the Prosecutor General’s Office, the Ukrainian Helsinki Union for Human Rights, and the Kharkiv Human Rights Group regarding the investigation of international war crimes. A sociological survey of NPU employees, the prosecutor’s office, lawyers, and victims of war crimes was analyzed, and problematic issues that hinder the effective investigation of international crimes were outlined based on the results. It was found that the jurisdiction of the International Criminal Court in relation to the investigation of the most serious international crimes is divided into: subject, territorial, universal, temporal and substantive. The subject jurisdiction of the ICC extends to crimes of genocide, crimes against humanity, war crimes, and crimes of aggression. The national system of investigating crimes has been studied since 2014. It is theoretically justified that the key task at the moment is to document the consequences of an armed invasion - in an intensified mode, with the aim of providing both national and international judicial institutions with sufficient evidence, the Office of the General Prosecutor, the SBU, the NPU, the National Guard of Ukraine, other law enforcement structures. The problem of ensuring security during the collection of information by law enforcement officers, as well as other persons involved in the process of transferring information, evidence, testimony, etc., is outlined, because all these processes, as a rule, take place in the combat zone or in the adjacent territories. It was concluded that in order to improve the effectiveness of the investigation of international crimes in Ukraine, it is necessary to implement as soon as possible: a clear policy regarding the national system of prosecution for international crimes; effective coordination of both national and international bodies of pretrial investigation; quick exchange of information; a generalized electronic database of documentation with access to both prosecutors and investigators.