Пенсійне законодавство Народної Ради Закарпатської України

Abstract

Здійснено дослідження процесу формування системи пенсійного забезпечення періоду Закарпатської України. У період 1944-1945 років після визволення краю від угорсько-німецьких окупантів, в умовах повоєнної розрухи, безробіття та голоду населення, перед органами влади Закарпаття постало завдання налагодити матеріальне забезпечення громадян, в тому числі – шляхом встановлення правил пенсійних платежів, що здійснювалось шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Пенсійне забезпечення періоду Закарпатської України стосувалось двох категорій: 1. Робітників та службовців, що отримали право на наступні види пенсій: пенсія по інвалідності, пенсія у випадку втрати годувальника та пенсія за віком. 2. Інвалідів війни, членів їх сімей та сімей осіб, що були вбиті або пропали безвісті для яких встановлювалась пенсія по інвалідності та пенсія у випадку втрати годувальника. Фінансові накопичення для забезпечення цих виплат здійснювались за рахунок обов’язкових страхових внесків працівників всіх сфер в залежності від розмірів заробітної плати. Державними органами соціального страхування виступали окружні соціальні Страхові каси, які діяли спільно з окружними Народними Комітетами. Керівництво соціальною сферою, зокрема пенсійним забезпеченням, здійснював Уповноважений Народної Ради Закарпатської України у справах соціальної опіки, при якому суворювалась Рада соціального страхування, що безпосередньо займалась організацією соціальних виплат. Таким чином, Народній Раді Закарпатської України вдалось у значній мірі, матеріально підтримати незабезпечені верстви населення створивши досить класичну систему пенсійних виплат в регіоні у 1944-1946 роках.