Модель конституційного нагляду в IV республіці у Франції. Реальна охорона Конституції чи швидкий параліч інституційної системи держави

Abstract

Вказується, Французька Республіка, її генезис у аспекті зміни форм правління, зокрема з часів революції 1789 року аж до 1958 року, породжує інтерес до її детальнішого вивчення. Перед тим як проаналізувати Четверту Республіку та норми Конституції 1946 року на предмет розподілу влад та повноважень органу конституційної юрисдикції зокрема, необхідно усвідомити колосальний досвід, який не просто необхідно знати, а й вміти застосовувати у функціонуванні власного правопорядку, навіть якщо цей досвід не є взірцевим, а, можливо, й негативним з точки зору охорони конституційних цінностей та захисту прав людини. У дискусіях про те, чи конституційний нагляд в ІV Республіці у Франції є справді конституційним або псевдо конституційним, необхідно покласти крапку. Досвід Французької Республіки у аспекті еволюції моделі конституційного нагляду є актуальним, адже саме Франція випробовувала різні «версії» останнього, у той чи інший період розвитку, надаючи їм все інше й інше наповнення. Роль Конституційного комітету, функціонування та діяльність якого передбачена розділом ХІ Конституції 1946 року, є важливою для розуміння переваг саме сьогоднішньої моделі консти- туційного судочинства, що передбачена Конституцією 1958 року. Авторами досліджено деталі виникнення Конституційного комітету, процедуру їх виборів, тривалість мандату та його повноваження як органу конституційної юрисдикції. Зроблено висновок про те, що повноваження Конституційного комітету є перш за все повноваженнями узгодження між двома палатами парламенту. Відповідно, висновок Комітету не оголошує закон неконституційним, але передбачає, що проголошення такого закону передбачає перегляд Конституції. Іншими словами, йдеться про форму закону, а не його сутнісні характеристики. Проаналізовано позиції французьких вчених у аспекті ставлення до діяльності Конституційного комітету у Четвертій Республіці та оцінки з точки зору здійснення ним реальної конституційної юрисдикції.