Особливості державно-церковних відносин в Першій Чехословацькій республіці.

Abstract

Вказується, взаємовідносини між Церквою та державою переживали різні етапи у своєму становленні як в Україні так і у світ в цілому. Крім того, взаємини держави з релігійними організаціями у різних країнах й зараз мають свою специфіку. Моделі цих взаємовідносин зазвичай вибудовуються залежно від політичних, конфесійних, культурних та інших традицій кожного регіону. Тому сьогодні в Європі за наявності ряду спільних тенденцій, все ж таки немає єдності підходів у побудові системи державно-церковних відносин.

Цілком очевидно, що для вирішення цього завдання необхідно вивчення наявного історичного досвіду Чехословаччини. Щодо цього конфесійна політика Чехословацької держави у ХХ столітті має особливу цінність. Ще у міжвоєнне двадцятиріччя (1918–1938) тут було здійснено спробу побудувати таку модель взаємовідносин держави та релігійних організацій, яка, з одного боку, передбачала світський характер держави та максимальне обмеження ролі церкви у суспільному житті, а з іншого, збереження основних елементів системи державно-церковних відносин, що склалася в Австро-Угорщини. Можна сказати, що у дещо модифікованому вигляді ця модель продовжувала існувати у Чехословаччині та у другій половині ХХ ст. Навіть у роки державного атеїзму церква тут не була відокремлена від держави. Таким чином, Чехословаччина у ХХ столітті накопичила багатий досвід пристосування традиційних елементів державної церковності до нових історичних умов.

На підставі вивчення вітчизняних та зарубіжних джерел у статті проаналізовано правове регулювання державно-церковних відносин у Першій Чехословацькій республіці. У дослідженні здійснено спробу аналізу взаємовідносин країни з Ватиканом, яка полягала насамперед у необхідності укладення конкордатної угоди. Проаналізовано правову природу Моdus vivendi.

Визначено, модель державно-церковних відносин у першій Чехословацькій республіці стала органічним розвитком моделі, що існувала в Австро-Угорщині. Можна сказати, що процес зрівнювання у правах усіх визнаних державою конфесій прийшов у першій Чехословацькій республіці до певного логічного завершення. При цьому, у ЧСР зберігався і один із основоположних принципів австрійської конфесійної політики — прагнення максимально обмежити зв’язки місцевих конфесій із закордонними адміністративними центрами.