Відмова адвоката від надання правничої допомоги та необхідність дотримання відповідного комплексу заходів задля уникнення конфлікту інтересів

Abstract

У даній статті здійснюється теоретико-прикладне дослідження сутності конфліктів інтересів насамперед через призму з’ясування правової природи заходів, яких повинен дотримуватися адвокат з метою їх уникнення. Дана стаття присвячена розкриттю різноманітні позиції науковців щодо можливості прийняття доручення від клієнта (продовження надання правничої допомоги) за умови потенційного конфлікту інтересів. Дослідження акцентувало увагу на тому, що кримінальне судочинство передбачає можливість подання заяви про відвід захисника (заяви про самовідвід захисника), тоді як в інших видах судочинства, рішення про участь або, навпаки, неучасть у справі в умовах конфлікту інтересів залежить безпосередньо від волевиявлення адвоката-представника, і суд не може заявити про відвід такого представника. В межах даного дослідження було проаналізовано й доволі значний комплекс заходів, яких повинен вживати адвокат (адвокатське об’єднання) щодо попередження виникнення та зменшенню можливих негативних наслідків існування конфлікту інтересів в умовах здійснення адвокатської діяльності. Робиться висновок, що до таких заходів можна віднести: встановлення додаткових обмежень при наданні правничої допомоги адвокатськими компаніями (інформаційних бар’єрів, закріплення внутрішньо корпоративних кодексів етичної поведінки адвокатів); закріплення певних обов’язків, заборон та обмежень у відносинах клієнта з адвокатом з метою закріплення абсолютної незалежності адвоката щодо виконання своєї професійної діяльності тощо. В даній статті широкого застосування набули як загальнонаукові методи аналізу та синтезу, так і методи, що характерні для правової науки. Саме дослідження здійснювалося із застосуванням зокрема, формально-догматичного методу, який надав можливість проаналізувати комплексу заходів, яких повинен дотримуватися адвокат задля уникнення можливого конфлікту інтересів.