Правове регулювання соматичних прав людини: трансплантація органів і тканин людини в Україні та зарубіжних країнах

Abstract

У статті досліджуються проблеми правового регулювання трансплантації органів і тканин людського організму в Україні та зарубіжних країнах. Акцентовано на правових та етичних труднощах, що виникають у сфері трансплантології. Зазначено, що право на «механізацію тіла» має низку специфічних ознак, а саме: специфічний характер об’єкта цих прав – тіло людини, що виступає об’єктом права власності і має на сьогодні переважно грошово-вартісний вираз; природна залежність від знань біології, генетики, медицини, техніки. Їх існування і реалізація можливі тільки за допомогою досягнень науково-технічного прогресу; новизна, що має різний ступінь вираження, залежно від виду охоронюваного результату розпорядження тілом або життям; неоднозначне ставлення з боку релігії, моралі, етики, політики; нерозривний зв’язок з конституційними (основними) правами людини з огляду на особливий зв’язок з особистими (природними) правами та особливість як самостійної групи прав людини; винятковість за своїми правовими наслідками в процесі і результаті їх реалізації. З будь-якою зміною тілесного втілення людини змінюється суб’єктивний аспект правовідносин, тобто заторкується безліч зв’язків різних галузей правового регулювання (цивільного, шлюбно-сімейного, конституційного тощо); ступінь їх визнання і реалізації відображає рівень розвитку держави і суспільства загалом тощо. Наголошено, що окремі соматичні права відображені і в законодавстві України, і в законодавстві зарубіжних країн. Наприклад, право на трансплантацію органів у національному законодавстві вживається не як право розпоряджатися своїм тілом, а як певна необхідність, медичне показання. Для регулювання питань донорства органів у законодавстві окремих держав прописана практика встановлення спеціальних процедур отримання згоди донора на вилучення в нього трансплантата (Бельгія, Греція, Туреччина). Зважаючи на нестачу трансплантатів для проведення трансплантаційних операцій, важливо на державному рівні розвивати просвітницьку роботу, роз’яснюючи громадянам необхідність оформлення добровільних згод на посмертне використання їхнього донорського матеріалу. Варто внести пропозиції з розробки та прийняття Державної програми України, спрямованої на розвиток донорства. Ця програма має передбачати організаційні, правові та профілактичні державні заходи щодо заохочення та розвитку легального донорства в Україні; пропозиції щодо розробки національного правового механізму, спрямованого на заохочення добровільного посмертного донорства, яке ґрунтувалося б на прижиттєвій юридично оформленій згоді потенційних донорів на посмертне безоплатне використання їхнього донорського матеріалу.

The article examines the problems of legal regulation of transplantation of organs and tissues of the human body in Ukraine and foreign countries. Emphasis is placed on legal and ethical difficulties arising in the field of transplantology. It is noted that the right to «mechanize the body» has a number of specific features, namely: the specific nature of the object of these rights - the human body, which is the object of property rights and currently has mainly a monetary value expression; natural dependence on knowledge of biology, genetics, medicine, technology. Their existence and implementation are possible only with the help of achievements of scientific and technical progress; novelty, which has a different degree of expression, depending on the type of protected result of disposal of body or life; ambiguous attitude from the side of religion, morality, ethics, politics; inextricable connection with constitutional (fundamental) human rights in view of the special connection with personal (natural) rights and the peculiarity as an independent group of human rights; exclusivity in terms of its legal consequences in the process and as a result of their implementation. With any change in the physical embodiment of a person, the subjective aspect of legal relations changes, that is, many connections of various branches of legal regulation (civil, marital and family, constitutional, etc.) are affected; the degree of their recognition and implementation reflects the level of development of the state and society in general, etc. It is emphasized that individual somatic rights are reflected both in the legislation of Ukraine and in the legislation of foreign countries. For example, the right to transplant organs in national legislation is not used as a right to dispose of one’s body, but as a certain necessity, a medical indication. In order to regulate the issue of organ donation, the legislation of individual states prescribes the practice of establishing special procedures for obtaining the donor’s consent to extract a transplant from him (Belgium, Greece, Turkey). Given the lack of transplants for transplant operations, it is important to develop educational work at the state level, explaining to citizens the need to issue voluntary consents for the posthumous use of their donor material. It is worth making proposals for the development and adoption of the State Program of Ukraine aimed at the development of donation. This program should provide organizational, legal and preventive state measures for the promotion and development of legal donation in Ukraine; proposals for the development of a national legal mechanism aimed at encouraging voluntary posthumous donation, which would be based on the lifetime legally formalized consent of potential donors to the posthumous free use of their donor material.