Роль сталої біоекономічної трансформації у довгостроковій стратегії декарбонізації

Abstract

Біоекономічна трансформація промисловості не в змозі охопити усі сучасні галузі національної економіки, що використовують викопне паливо у виробничому процесі. Зокрема, у паливно-енергетичному комплексі, основною сировиною якого є викопне паливо, тому необхідно широко проваджувати безвуглецеві альтернативи. У майбутньому постане питання інтеграції енергетичного сектору в кругові ланцюги створення вартості природного вуглецевого циклу (біомаси) і замкнутих циклів переробки відходів виробництва і вловлювання та утилізації вуглецю. Однак сьогодні в Україні політика декарбонізації не має практичної підтримки на законодавчому рівні та зводиться лише до інтенсифікації використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), тому актуальним є дослідження внеску ВДЕ у досягнення цілей декарбонізації та дослідження альтернативних технологій політики декарбонізації, які можуть прискорити трансформацію у напрямку стійкої промислової біоекономіки. Метою статті є дослідження взаємозв’язків між споживанням і виробництвом ВДЕ та викидами СО2 країн, які найбільше інвестують у розвиток відновлювальної енергетики (США, ЄС, Китай) та дослідження існуючих напрямків політики декарбонізації у світі в процесі біоекономічної трансформації промисловості. Інформаційною базою дослідження є дані Світового банку за 1990–2015 рр. Дослідження проведено з використанням методології лінійного регресійного моделювання. Отримані результати засвідчують той факт, що моделі є адекватними лише на для країн з часткою виробництва та споживання відновлюваної енергії близькою до 30%, для інших країн модель є ненадійною через низький коефіцієнт детермінації. Найбільш репрезентативним виявилось дослідження даних країн ЄС. На основі проведеного теоретичного аналізу закордонних джерел, визначено найбільш перспективні напрямки біоекономічної трансформації галузей промисловості.

Bioeconomic transformation of industry will not be able to cover all modern branches of the national economy that use fossil fuels in the production process. In particular, in the fuel and energy complex, the main raw material of which is fossil fuel, it is necessary to widely promote carbon-free alternatives. In the future, the issue of integrating the energy sector into circular value chains of the natural carbon cycle (biomass) and closed cycles of production waste processing and carbon capture and utilization will arise. However, today in Ukraine, the decarbonization policy has no practical support at the legislative level and is reduced only to the intensification of the use of renewable energy sources (RES), therefore it is relevant to study the contribution of RES to achieving the goals of decarbonization and research on alternative technologies of the decarbonization policy that can accelerate the transformation to a sustainable industrial bioeconomy. The purpose of the article is to study the interrelationships between the consumption and production of RES and CO2 emissions of the countries that invest the most in the development of renewable energy (USA, EU, China) and to study the existing directions of decarbonization policy in the world. The information base of the research is World Bank data for 1990–2015. The research was conducted using the linear regression modeling methodology. The obtained results confirm the fact that the models are adequate only for countries with a share of production and consumption of renewable energy close to 30%, for other countries the model is unreliable due to a low coefficient of determination. The study of data from EU countries turned out to be the most representative. On the basis of the conducted theoretical analysis of foreign sources, the most promising directions of bio-economic transformation of industries are determined.