Дослідження остеопорозу у пацієнтів похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки

Abstract

Втрата мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) один з головних причинних факторів виникнення переломів і ускладнень при хірургічному лікуванні. Мета дослідження: дослідити закономірності метаболічних змін у організмі пацієн- тів з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки з позиції планування відновлювального лікування у післяопераційному періоді. Матеріал та методи дослідження. Досліджено 47 пацієнтів віком від 72 до 89 років (середній вік 76,4 ±4,2 роки). У 26 застосовано внутрішній остеосинтез, у 21 – первинна геміартропластика. Термін виконання хірургічного втру- чання – 2–3 доба від часу травми. Для оцінки метаболізму в сироватці крові визначали вміст електролітів, вуглеводів, білків, ліпідів, активність амінотрансфераз, фосфатаз, креатинкінази та лізосомальних ферментів. Задля оцінки ланок імунної системи: загальна кількість лейкоцитів, лімфоцитів, кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори), В-лімфоцитів, фагоцитарна активність нейтрофілів та фагоцитарний індекс, показник метаболічної активності нейтрофілів (НСТ-тест спонтанний) та рівень циркулюючих імунних комплексів. Результати та обговорення. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини відмічено в усіх обстежених пацієнтів та залежало від віку пацієнтів. У 21 (середній вік 71,3 роки), середнє значення Т-індексу склало – 1,9 ± 1,03. У 29 (середній вік 86,1 роки) середнє значення Т-індексу склало – 3,2 ± 0,84. Зміни метаболізму при переломах свідчать про розвиток запальної реакції на травму, призводять до гіпопротеїнемії і прогресування резорбції кісткової тканини. Розвивається імунодефіцит поєднаного типу, що зберігається тривалий час та корелює з показником ступені резорбції кісткової тканини. Висновки. Хірургічні втручання з приводу остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки мають викону- ватись у найкоротші терміни після травми задля збереження енергетичних резервів організму. Після операції має застосовуватись комплексна медикаментозна терапія спрямованою на лікування остеопорозу і включати іму- нокорекцію Відновлювальне лікування після операції є більш тривалим і передбачає індивідуальний підхід до режиму функціонального навантаження оперованої кінцівки.

The loss of bone mineral density (BMD) is one of the main causative factors of fractures and complications in surgical treatment. The purpose of the study: to investigate the patterns of metabolic changes in patients with osteoporotic fractures of the proximal femur from the standpoint of planning rehabilitation treatment in the postoperative period. Material and Methods. We studied 47 patients aged 72 to 89 years (mean age 76.4 ± 4.2 years). Internal osteosynthesis was used for 26 and primary hemiarthroplasty for 21 patients. The surgical intervention was done on day 2 or 3 from the time of injury. To assess the metabolism, the content of electrolytes, carbohydrates, proteins, lipids, activity of aminotransferases, phosphatases, creatine kinase and lysosomal enzymes in the blood serum was determined. To evaluate the immune system: total leukocytes, lymphocytes, T-lymphocytes and their subpopulations (T-helpers, T-suppressors), B-lymphocytes, phagocytic activity of neutrophils and phagocytic index, neutrophil metabolic activity (spontaneous NST test) and the level of circulating immune complexes. Results and their discussion. A decrease in bone mineral density was noted in all examined patients and depended on the age of the patients. For 21 (mean age 71.3 years), the average T-index value was 1.9 ± 1.03. For 29 (mean age 86.1 years), the average T-index value was 3.2 ± 0.84. Changes in metabolism in fractures indicate the development of an inflammatory response to trauma, lead to hypoproteinemia and progression of bone resorption. A combined type of immunodeficiency develops, which persists for a long time and correlates with the degree of bone resorption. Conclusions. Surgical interventions for osteoporotic fractures of the proximal femur should be performed as soon as possible after the injury to preserve the body's energy reserves. After surgery, a comprehensive drug therapy aimed at treating osteoporosis should be used and include immunocorrection. Rehabilitation treatment after surgery is longer and involves an individual approach for the functional load of the operated limb.