Sociocultural Functions of Choral Art in Subcarpathian Ruthenia in the 1920s–1930s

Abstract

Мета статті — виявити рівень інституалізації музичної культури Підкарпатської Русі міжвоєнного періоду, розкрити соціокультурні функції хорової музики регіону та визначити індекс залучення суспільства до хорового музикування. Результати дослідження. Виявлено підвищення рівня інституалізації музичної культури регіону у 20–30-х рр. ХХ ст., залучення широких верств населення до хорового виконавства. Активна аматорська та професійна хорова діяльність стала показником зростання національної самосвідомості, самоствердження через різні форми громадянських і творчих активностей. Хорове музикування стало ефективним засобом патріотичного виховання молоді, підґрунтям розвитку музичної освіти краю, полілогу етнічних музичних традицій. Наукова новизна полягає в тому, що визначено базові соціокультурні функції хорового мистецтва Підкарпатської Русі міжвоєнного періоду. Критеріями систематизації постають суспільні й естетичні потреби мешканців краю, особливості їх національної самосвідомості, креативні й економічні ресурси. Хорове мистецтво розглядається як елемент загального культурного процесу, детермінованого суспільно-історичними подіями. Висновки. Культурне життя Підкарпатської Русі у 20–30-х рр. ХХ ст. засвідчує поліфункціональність хорового мистецтва. Водночас соціокультурні функції хорової музики виявлялися з різною мірою інтенсивності. Хор став своєрідним соціокультурним середовищем, яке слугувало чинником залучення населення до духовних та естетичних цінностей, сприяло творчій реалізації морального потенціалу особистості, репрезентувало всю сукупність культурної діяльності етносів. Хорове мистецтво постало як потужна етнокреативна сила, що використовувала різні форми репрезентації етнічної самобутності, демонстрації суспільних прагнень, збереження традицій