Цивільно-військове співробітництво та громадський контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування

Abstract

Мета статті – визначити особливості цивільно-військового співробітництва та громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. З’ясовано, що в умовах збройного конфлікту високої інтенсивності зростає вплив корупційних та інших ризиків, які деструктивно впливають на систему місцевого самоврядування. Констатовано існування ризиків порушення прав людини і громадянина внаслідок неправомірних дій цивільних і військових посадових осіб. Акцентовано увагу на зниженні економічної активності підприємств та населення, що мешкає поблизу лінії зіткнення, внаслідок непродуманого забезпечення гуманітарною допомогою. Встановлено відсутність або недосконалість правових механізмів для впливу на осіб, що відмовляються від евакуації з районів ведення бойових дій, якщо такі «відмовники» піклуються про дітей, людей похилого віку або осіб з інвалідністю. З’ясовано, що громадський контроль уявляє собою складне суспільне утворення, місією якого є створення передумов для постійного вдосконалення діяльності підконтрольних суб’єктів шляхом пошуку та аналізу помилок в їх діяльності і визначенні шляхів їх викорінення. Поняття громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та структур цивільно-військового співробітництва сформульовано як аналітично-пошукову роботу інститутів громадянського суспільства, спрямовану на визначення відповідності діяльності об’єктів контролю їх функціям, повноваженням, обмеженням та заборонам, встановленим законодавством. Визначено, що правове забезпечення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та структур цивільно-військового співробітництва знаходиться нині у стадії формування. Законодавство, яким регулюється діяльність органів місцевого самоврядування, значним чином застаріло, і не враховує реалій правового режиму воєнного стану. Натомість, законодавче підґрунтя цивільно-військового співробітництва ще не створене, що має своїми наслідками довільне тлумачення сутності цивільно-військової взаємодії різними суб’єктами.

The purpose of the article is to determine the specific features of civil-military cooperation and public control over the activities of local self-government bodies.The article shows that in the context of a high-intensity armed conflict, the impact of corruption and other risks that have a destructive impact on the local self-government system is growing. Arguments are presented about the existence of risks of violation of human and civil rights as a result of unlawful actions of civilian and military officials. Attention is focused on the decline in economic activity of enterprises and the population living near the contact line as a result of ill-considered provision of humanitarian aid. The article establishes the absence or imperfection of legal mechanisms to influence persons who refuse to evacuate from the areas of hostilities, if such “refuseniks” take care of children, the elderly or persons with disabilities.Public control is a complex social entity whose mission is to create preconditions for continuous improvement of the controlled entities’ activities by searching for and analyzing errors in their activities and identifying ways to eliminate them. The concept of public control over the activities of local self-government bodies and civil-military cooperation structures is formulated as an analytical and search work of civil society institutions aimed at determining whether the activities of the controlled entities comply with their functions, powers, restrictions and prohibitions established by law.The legal framework for civic control over the activities of local self-government bodies and civil-military cooperation structures is currently being developed. Legislation governing the activities of local self-government bodies is largely outdated and does not take into account the realities of the martial law regime. Instead, the legislative basis for civil-military cooperation has not yet been created, which leads to an arbitrary interpretation of the essence of civil-military cooperation by different actors.