Методологія інституційного аналізу транскордонного співробітництва в Європейському Союзі

Abstract

У статті проаналізовано методологічне підгрунття для аналізу діяльності інститутів транскордонного співробіт ництва на внутрішніх та зовнішніх кордонах Європейського Союзу. Опрацювання та систематизація оприлюдне них, починаючи з 1950-х років досліджень про теоретико-методологічні аспекти дослідження транскордонної співп раці в Європі дає підстави для висновку про відсутність цілісного підходу до аналізу його інституційної складової, зокрема тої, яка на практиці сформувалися у ЄС станом на 2024 рік. Зроблено висновок, що визначальними для інституційного дизайну структур транскордонного співробітництва є політичні фактори, оскільки саме адміністративно-територіальний устрій межуючих країн, політичні конфігурації владних інститутів, діючих вздовж кордону, .інші подібні чинники визначають інтенсивність та оформлення взаємо дії у транскордонні. Систематизація політичних факторів була здійснена експертами Ради Європи, однак у статті були запропоновані новітні безпекові та політичні чинники, які є вагомими для транскордонного співробітництва. Для інституційного аналізу сучасним дослідникам важливо використовувати методики, які розрізняють юридичні форми оформлення структур транскордонного співробітництва та організаційні формати. Даний підхід був запро понований експертною групою А. Ноферіні і доповнений у даній статті, враховуючи специфіку транскордонних про цесів у Центральній Європі. Для валідних досліджень важливо систематизувати чинники, які впливають на ефективність транскордонного співробітництва у розумінні результативності щодо досягнення визначених на політичному рівні завдань. Окрім типових критеріїв, оприлюднених А. Дура, А. Ноферіні, потрібно додати ті, що вважають факторами та/чи критері ями «успіху» спроможність залучати кошти з програм та фондів ЄС, формувати та реалізовувати стратегії розвитку, спільну ідентичність. У подальших розвідках, зокрема реалізованих на підставі емпіричного матеріалу транскордоння у регіоні Центральної Європи необхідно апробувати та доповнити запропоновану у даній статті методологію інституційного аналізу.