Респіраторна реабілітація реконвалесцентів після COVID‐19: клінічні аспекти впливу

Abstract

Клінічні симптоми COVID-19 характеризуються поліморфізмом, частою наявністю системних уражень та залишкових проявів у вигляді постковідного синдрому. Тому легенева реабілітація є важливою передумовою повноцінного одужання. Обстежено 84 реконвалесценти після COVID-19 різної важкості, віком 25-73 роки, які в гострому періоді мали прояви пневмонії. Після стаціонарного лікування вони проходили курс реабілітації, основними компонентами якої були галоаерозольтерапія, синглентно-киснева терапія та фізичні вправи. Аналізувались клінічні дані, показники вентиляції, результати проби з 6-ти хвилинною ходьбою, анкетування згідно опитувальника EQ-5D-5S. В більшості випадків спостерігалась позитивна динаміка клінічних проявів, збільшення сатурації крові та показників вентиляції, що супроводжувалось зростанням критеріїв якості життя, однак досягнути нормалізації більшості показників вдається тільки при легкому перебігу. Виражені залишкові зміни вентиляції у хворих з важким перебігом потребують удосконалення реабілітаційних програм. Загалом, для усунення проявів постковідного синдрому проведення реабілітаційних заходів має бути обов’язковим компонентом ведення пацієнтів в період реконвалесценції.