НАРОДНИЙ ГУМОР У САТИРИЧНІЙ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Abstract

У статті проаналізовано особливості творчої інтерпретації народного гумору в сатиричних віршах В.Самійленка. Проаналізовано його ранні твори (1886–1888 рр.) та встановлено важливу роль елементів народної мови (лексеми та фраземи, паремії) у створенні засобів комічного зображення. З’ясовано, що В.Самійленко зумів поєднати інтелектуальний гумор та народну сміхову культуру, що виражається в мовностильових особливостях його ідіолекту. Інтегрувавши фольклорні форми (жартівливі пісні, коломийки) в літературний контекст і збагативши їх новою лексикою, ритмічним та версифікаційним новаторством, письменник посприяв еволюції української сатиричної поезії.