Про лінгвокультурологічну методику дослідження акумулюючої властивості слова та фразеологізму

Abstract

У статті розглядається лінгвокультурологічна методика дослідження акумулюючої властивості слова та фразеологізму. Авторка висловлює припущення, що здатність акумулювати культурні смисли є природною особливістю будь-якої живої мови, яка передається з покоління в покоління. У статті розрізняються два рівні прояву культурного фону: 1) відображення особливостей окремого слова або фразеологізму; 2) вплив світоглядного фактора на мову взагалі та її словниковий запас зокрема. Витоки конотації вбачаються в історії та культурі народу, що дає підстави стверджувати про наявність етимологічної пам'яті слова. Ось чому через вокабуляр ми можемо виявити й ідентифікувати культурно зумовлені специфічні конфігурації, характерні для різних народів світу. Помітну роль відіграють тут ключові або центральні слова, тобто ті, що здатні виявляти особливо значущі концепти конкретної культури. У статті робиться висновок про те, що культурний компонент значення є не тільки в безеквівалентній лексиці, але також і в тій, яка, знаходячись на поверхні, виступає еквівалентною в інших мовах. Лінгвокультура сьогодні стоїть перед необхідністю вироблення методології наукового пошуку, системи методів, методик і прийомів, адекватних глибині й витонченості зв'язків між словом і культурним смислом, який за ним стоїть.

On Linguoculturological Methodology of Studying the Accumulating Properties of Word and Phraseologism. The article focuses on linguoculturological methodology of studying the accumulating properties of word and phraseologism. The author proceeds from the assumption that the ability of accumulating cultural connotations is an inherent quality of any living language being transferred from generation to generation. Two levels of revealing cultural background аге distinguished in the article: 1) the reflection of specific features in а particular word or phraseologism; 2) the influence of а world outlook factor on language in general and vocabulary in particular. The origin of connotation viewed from the history and culture of а реорІе gives grounds to speak about the etymological memory of а word. Therefore through vocabulary we may reveal and identify cultural specific conceptual configurations, peculiar for different peoples of the world. А marked role is played here bу key or central words, that is, those which are сараbІе of exposiпg especially significant concepts of а concrete culture. А conclusion is made that а cultural component of meaning is поt only in а non-equivalent vocabulary but also in the one which, being at the surface, turns out to bе equivalent in other languages. Linguoculture today is confront­ed with the issues concerning methodology of scholarly research, the elaboration of the system of methods and devices, adequate to the profundity and refinement of relations between а word and its cultural connotation that is behind it.