Механізми формування та відтворення неформальної зайнятості населення в умовах українського суспільства

Abstract

У науковій статті розглянуто та проаналізовано ключові механізми формування та відтворення неформальної зайнятості населення в умовах українського суспільства. Визначено, що поширення соціальних практик неформальної зайнятості населення призводить до суттєвих змін у структурі вітчизняної економіки та ринку праці, а також потребує цільових наукових розвідок щодо регуляції соціальних взаємодій і спрямованої діяльності державної влади в контексті вироблення науково обґрунтованої програми легалізації, законодавчого врегулювання та створення певних умов для подальшого розвитку соціальних практик неформальної зайнятості. Підкреслено, використання потенційного соціально-економічного та соціокультурного ресурсу учасників неформальної зайнятості має перетворитись на один із чинників не лише соціально-економічного розвитку, а й створення умов для задоволення наявних потреб та реалізації соціально-економічних інтересів індивідів і соціальних груп Встановлено, що у перехідних пострадянських суспільства відбулося повне перезавантаження і трансформація всіх соціальних інститутів, що змусило населення конструктивно адаптуватися до нових умов існування. Усе це привело до масового і стійкого поширення неформальних практик зайнятості (підробітків, «калимів», «халтур»), які у процесі реформування і проголошення принципів ринкової економіки не тільки не зникли, а набули масштабів паралельного неформального суспільства, що є страховим батутом виживання і функціонування для значної частини населення Визначено, узагальнювальне розуміння засадничої науково-практичної ролі контексту функціонування соціальних практик неформальної зайнятості, особливостей їхньої інституціоналізації та легітимації в конфігурації теоретичних підходів, а також наявності концептуальних кластерів сучасної соціології економіки для їх емпіричного дослідження є недостатньо опрацьованими українською соціологічною наукою. У зв’язку із цим виникає гостра потреба в науковій систематизації, інтерпретації та емпіричній верифікації соціальних практик неформальної зайнятості населення, особливо молоді, а також у вивченні інституціонального й соціокультурного ресурсу цього феномену в умовах сучасного ринку праці. Більше того, поява та поширення неформальної зайнятості потребують також вироблення узагальнювальної концепції соціальних практик неформальної зайнятості, зокрема, опрацювання мережевої моделі соціокультурної та соціально-економічної адаптації населення в умовах сучасного ринку праці.