Правове забезпечення медіації в Україні: недоліки та перспективи вдосконалення крізь призму досвіду країн Європейського Союзу

Abstract

У змісті статті автором досліджено особливості правового забезпечення медіації в Україні та країнах Європейського Союзу. Незважаючи на те, що на сьогодні в юридичній науці сформовано значний науковий масив праць, які стосуються тих чи інших аспектів медіації, варто відзначити, що питання правового забезпечення медіації в Україні не знайшли свого належного наукового опрацювання. Особливо актуальними є сучасні дослідження питань правового забезпечення медіації з огляду на високий ступінь його змінюваності в Україні. На підставі критичного аналізу положень законодавства України в сфері медіації, визначено його недоліки та перспективи вдосконалення. В якості недоліків правового забезпечення медіації в Україні відзначено наступні: а) відсутність положень, які б регламентували питання медіативних процедур, зокрема до подання звернення до суду, під час судового провадження, а також під час виконання судового рішення тощо; б) неузгодженість його категоріально-понятійного апарату із усталеною законодавчої термінологією (наприклад, термінів «конфлікт» та «спір»); в) неточність правового забезпечення принципів медіації; г) поверхнева, занадто загальна регламентація самого процесу медіації; д) неврахування європейського стандарту прозорості медіації тощо. Аналіз особливостей правового забезпечення країн ЄС (Франції, Німеччини, Італії, Австрії та ін.) дозволив обґрунтувати перспективи вдосконалення правового забезпечення медіації в Україні. Підсумовано, що українське законодавство пережило правові трансформації в сфері медіації, перейшовши від найменш ефективної та найменш надійної неформалізованої моделі до спеціалізованої моделі, ухваливши рамковий Закон України «Про медіацію». На нашу думку, найбільш ефективною моделлю правового забезпечення медіації є саме обрана Україною спеціалізована модель, яка між іншим має бути доповнена ефективними механізмами саморегуляції цієї юридичної діяльності шляхом розробки та застосування актів так званого «неофіційного права», які ухвалюють професійні об’єднання медіаторів. Відзначено поєднання у правовому регулюванні медіації в Україні: а) типовості закону «Про медіацію», яким встановлено правовий фундамент медіації та врегульовано найбільш загальні та важливі питання в цій сфері; б) саморегулюючих механізмів медіації, що покликані забезпечити швидку реакцію на динамічний розвиток медіації та відносин, де вона має застосовуватись.

In the content of the article, the author investigated the peculiarities of the legal provision of mediation in Ukraine and the countries of the European Union. Despite the fact that today in legal science, a significant body of scientific works has been formed, which relate to certain aspects of mediation, it is worth noting that the issue of legal support for mediation in Ukraine has not been properly studied scientifically. Modern studies of the legal provision of mediation are especially relevant, given the high degree of its variability in Ukraine. On the basis of a critical analysis of the provisions of Ukrainian legislation in the field of mediation, its shortcomings and prospects for improvement were determined. The following are noted as shortcomings of the legal provision of mediation in Ukraine: a) the absence of provisions that would regulate the issues of mediation procedures, in particular before submitting an appeal to the court, during court proceedings, as well as during the execution of a court decision, etc.; b) inconsistency of its categorical and conceptual apparatus with established legislative terminology (for example, the terms “conflict” and “dispute”); c) inaccuracy of the legal provision of mediation principles; d) superficial, too general regulation of the mediation process itself; e) failure to take into account the European standard of mediation transparency, etc. The analysis of the peculiarities of the legal provision of the EU countries (France, Germany, Italy, Austria, etc.) made it possible to substantiate the prospects for improving the legal provision of mediation in Ukraine. It is summarized that the Ukrainian legislation has experienced legal transformations in the field of mediation, moving from the least effective and least reliable informal model to a specialized model by adopting the framework Law of Ukraine “On Mediation”. In our opinion, the most effective model of legal support for mediation is the specialized model chosen by Ukraine, which, among other things, should be complemented by effective mechanisms of self-regulation of this legal activity through the development and application of acts of the so-called “unofficial law” adopted by professional associations of mediators. The combination of the legal regulation of mediation in Ukraine was noted: a) the typicality of the law “On Mediation”, which established the legal foundation of mediation and regulated the most general and important issues in this area; b) self-regulating mechanisms of mediation, designed to ensure a quick response to the dynamic development of mediation and relations where it should be applied.