Особливості застосування судового прецеденту в системі правосуддя України

Abstract

У статті досліджено питання щодо можливості у майбутньому застосування судового прецеденту в системі правосуддя України та необхідності нормативного закріплення його статусу як джерела права, крім того, при цьому необхідно визначити ті критерії, згідно яких судові акти будуть віднесені до джерел права. При цьому обов’язково необхідно буде враховувати, що юридична сила судового прецеденту не може бути рівноцінною з юридичною силою закону, проте вона може відіграти допоміжну роль і суттєво підвищити якість і ефективність здійснення правосуддя. Проаналізовано окремі праці науковців з проблематики визнання судового прецеденту джерелом права в Україні та застосування його в сучасному судочинстві. Доведено, що основні питання, які виникають у ході дослідження можливого застосування судового прецеденту в Україні як правового явища, слід аналізувати за допомогою порівняльного аналізу з правовими системами, де прецедент є основним джерелом права. Обґрунтовано, що комплексне ґрунтовне дослідження прецеденту як джерела права є необхідним для подальшого вдосконалення системи правосуддя в Україні, що зумовлено декількома причинами. По-пер-ше, зростання наукового інтересу до не типового для нашої країни джерела права пов’язано з інтенсивними процесами інтеграції України до європейської та світової спільноти, воєнними діями в країні. По-друге, на сучасному етапі спостерігається значний вплив політичних, географічних, історичних та інших чинників на правовий простір. Третьою причиною для проведення дослідження судового прецеденту виступає те, що, як він, так і судова практика, є виключно прикладними та правозастосовними інститутами, які безпосередньо пов’язані з практичною діяльністю системи правосуддя. Встановлено, що на відміну від судової практики, судовий прецедент, який створюється окремо прийнятим судовим рішенням вищих судових інстанцій, є різновидом правоположень, вироблених у результаті судової практики та однією з її форм, яка спрямована на подолання прогалин у законодавчому регулюванні.

The article explores the possibility of future application of judicial precedent in the Ukrainian judicial system and the necessity of normative consolidation of its status as a source of law. Additionally, it is necessary to determine the criteria according to which judicial acts will be classified as sources of law. It is important to consider that the legal force of judicial precedent cannot be equivalent to the legal force of legislation; however, it can play a supplementary role and significantly enhance the quality and effectiveness of justice delivery. It analyzes specific works of scholars on the issue of recognizing judicial precedent as a source of law in Ukraine and its application in modern judicial practice. It is argued that the main questions arising during the investigation of the potential application of judicial precedent in Ukraine as a legal phenomenon should be analyzed through comparative analysis with legal systems where precedent is the primary source of law. It is substantiated that comprehensive and thorough research on precedent as a source of law is necessary for further improvement of the judicial system in Ukraine, driven by several reasons. Firstly, the increasing scientific interest in atypical sources of law for our country is associated with the intensive processes of Ukraine’s integration into the European and global communities, as well as military actions in the country. Secondly, at the present stage, there is a significant influence of political, geographical, historical, and other factors on the legal space. The third reason for conducting research on judicial precedent is that both precedent and judicial practice are exclusively applied and legally applicable institutions directly related to the practical activities of the judicial system. It is established that unlike judicial practice, a judicial precedent, which is created by individually adopted court decisions of higher judicial instances, is a type of legal provisions developed as a result of judicial practice and one of its forms aimed at overcoming gaps in legislative regulation.