Право на свободу слова: теоретико-правовий аспект

Abstract

У статті визначено, що право на свободу відіграє важливу роль в існуванні людства, оскільки дозволяє громадянам брати активну участь у політичному житті країни, формувати думку громадськості. Автор зазначає, що право на свободу слова має давні історичні витоки. Проаналізовано документи, в яких принцип свободи слова був задекларований, зокрема Велика хартія вольностей (1215 р.); Білль про права (1689 р.), Декларація незалежності (1776 р.), Декларація прав людини і громадянина (1789 р.), Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.) та інші акти. Наголошено, що ці документи стали основою для розвитку права на свободу слова в сучасних демократичних країнах та надали можливість вільно виражати свої думки, не зазнаючи переслідувань з боку влади. Окрема увага у статті приділена вітчизняному регулюванню права на свободу слова. Автор зазначає, що свобода слова є однією з ключових складових прав людини та громадянина в багатьох правових системах. Теоретичний аспект цього питання включає аналіз різних підходів та концепцій до розуміння суті та обсягу цього суб’єктивного юридичного права. Надано характеристику філософським основам та юридичним підходам до розуміння категорії «свобода слова». Визначено, що право на свободу слова не є абсолютним та може обмежуватись. У роботі наведено перелік обставин, за яких окреслене право може бути обмежено. Автор наголошує на тому, що можливі обмеження повинні бути законними, необхідними в демократичному суспільстві та відповідати принципу пропорційності. У статті резюмовано, що свобода слова історично є важливим правом людини, яке складає основу правового статусу особистості та без якого функціонування демократичної держави неможливе взагалі. Але при цьому потрібно враховувати, що свобода слова є не тільки правом, але й відповідальністю, що покладається на тих, хто користується цим правом. Забезпечення її ефективного захисту вимагає поєднання міжнародних стандартів, національного законодавства та постійного адаптування до сучасних реалій.

The article defines the right to freedom as a vital role in the existence of humanity, as it allows citizens to take an active part in the country’s political life and shape public opinion. The author notes that the right to freedom of speech has ancient historical origins.Documents were analyzed in which the principle of freedom of speech was declared, in particular the Great Charter of Freedoms (1215), Bill of Rights (1689), Declaration of Independence (1776), Declaration of the Rights of Man and Citizen (1789), Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Civil and Political Rights (1966) and other acts. It is emphasized that these documents became the basis for developing the right to freedom of speech in modern democratic countries and provided an opportunity to freely express one’s opinions without being persecuted by the authorities. The article pays special attention to domestic regulation of the right to freedom of speech.The author notes that freedom of speech is one of the critical components of human and citizen rights in many legal systems. The theoretical aspect of this issue includes the analysis of different approaches and concepts to understanding the essence and scope of this subjective legal right. Philosophical foundations and legal methods for understanding “freedom of speech” are described.It was determined that the right to freedom of speech is not absolute and may be limited. The work lists the circumstances under which the outlined right may be limited. The author emphasizes that possible restrictions must be legal, necessary in a democratic society, and comply with the principle of proportionality.The article summarizes that freedom of speech is historically an essential human right, which forms the basis of the legal status of an individual. Without it, the functioning of a democratic state is impossible at all. But at the same time, it should be taken into account that freedom of speech is not only a right but also a responsibility that rests on those who use this right. Ensuring its adequate protection requires a combination of international standards, national legislation, and constant adaptation to modern realities.