Специфіка займенникової системи в Хітарському рукописі І пол. XVIII ст.

Abstract

Стаття присвячена аналізу займенників у рукописній пам’ятці І пол. XVIII ст. з території Бойківщини. Здійснено спробу з’ясувати ступінь вияву живомовних (як загальнонародних, так і діалектних) та традиційних книжних явищ, засвідчених у системі особових та неособових займенників. Взято до уваги не лише власне морфологічні ознаки, зокрема специфіку словозміни, а й фонетичні процеси у структурі аналізованої частини мови. З’ясовано, що системі особових займенників, засвідчених у мові рукопису, окрім форм загальнонародної мови, властиві елементи, поширені у багатьох південно-західних говорах української мови, зокрема бойківському: енклітики (ми, ти; мя, тя), усічені форми непрямих відмінків (го, му). Проаналізовано особливості функціонування відзайменникової частки ся, яка могла розташовуватися у пост- або препозиції відносно дієслова чи навіть на відстані від нього. Традиційні книжні елементи (старослов’янізм азъ) використовувалися у пам’ятці зі стилістичною метою і були переважно засобом типізації мовлення персонажів. Яскравою діалектною особливістю, виявленою у мові збірника, є тричленна система вказівних займенників (сей – той – оный) та наявність редуплікованих й інших складних утворень (тот, тота, тото, тамтотъ). З’ясовано, що відмінкові закінчення неособових займенників переважно збігаються із загальнонародними, натомість книжні елементи вживаються порівняно рідше (членні нестягнені форми, окремі флексії старослов’янського походження тощо). Зауважено, що на звуковому оформленні деяких займенників позначився вплив діалектного мовлення (жадный ‘жодний’, кождый ‘кожний’, инчий ‘інший’). Водночас зазначено, що традиційна тогочасна орфографія часто затемнювала справжню вимову займенників (не позначено на письмі зміни [о], [е] в [і] у новозакритих складах (мой, єй) та переходу [е] в [о] перед споконвічно твердими приголосними (нашего), відсутність протетичного [в] (онъ, она) тощо). Зроблено висновок про перевагу у займенниковій системі Хітарського рукописного збірника живомовних рис, як загальноукраїнських, так і діалектних.

The article is dedicated to the analysis of pronouns in the early 18th century manuscript from the territory of Boykivshchyna. An attempt has been made to establish the degree of manifestation of the colloquial (both universal and dialectal) and traditional bookish phenomena evidenced in the system of personal and impersonal pronouns. Not only morphological features proper – in particular word-change specifics – but also phonetic processes in the structure of the analyzed part of speech have been taken into consideration. It has been established that, in addition to the national language forms, the system of personal pronouns in the manuscript is characterized by the elements common for many South-Western Ukrainian dialects, in particular that of Boykos: enclitics (ми, ти; мя, тя), clipped forms of oblique cases (го, му). Functions of the pronominal particle ся have been analyzed – it could be used in post- or preposition to the verb or even at a distance from it. Traditional bookish elements (Old Slavonic азъ) were used with a stylistic purpose and were mainly a means of typifying the characters’ speech. A striking dialectal feature revealed in the language of the manuscript is the three-member system of demonstrative pronouns (сей – той – оный) and the presence of reduplicated and other complex formations (тот, тота, тото, тамтотъ). It has been found that case endings of impersonal pronouns mostly coincided with those of the national language, whereas bookish elements were used relatively less often (compound long forms, individual inflections of the Old Slavonic origin, etc.). It has been noted that the sound form of some pronouns was affected by dialectal speech (жадный ‘none’, кождый ‘every’, инчий ‘other’). At the same time, it has been stated that the traditional orthography of the time often obscured the proper pronunciation of pronouns (the following changes were not reflected in writing: the change of [о], [е] into [і] in the closed syllables (мой, єй), the transition of [е] into [о] before the originally hard consonants (нашего), the lack of prosthetic [в] (онъ, она), etc.). The following conclusion has been reached: the pronoun system of the Khitar manuscript displays the dominance of colloquial features, both common Ukrainian and dialectal.