Тролінг як комунікативна стратегія в президентському дискурсі Володимира Зеленського

Abstract

Статтю присвячено аналізу комунікативної поведінки президента як одного з учасників взаємодії в політичному дискурсі. Дослідження виконано в лінгвопрагматичному аспекті зі скеруванням на стратегічні параметри політичного дискурсу, а саме визначення однієї з комунікативних стратегій – стратегії тролінгу. Проаналізовано тролінг, представлений в різних мовленнєвих жанрах українського президентського дискурсу. Наголошено на специфіці тролінгу в політичній комунікації як одній з репрезентативних форм конфліктної та провокативної мовленнєвої поведінки. Мета дослідження – визначити специфіку комунікативної стратегії тролінгу в президентському дискурсі, що зумовило розв’язання таких завдань: схарактеризувати тролінг як явище мережевого спілкування і як комунікативну стратегію; визначити специфіку комунікативної поведінки учасників тролінгу; проаналізувати публічні промови і висловлювання Володимира Зеленського в аспекті реалізації стратегії тролінгу. Об’єктом аналізу послугував українській президентський дискурс, а предметом – мовні засоби реалізації комунікативної стратегії тролінгу в мовленні Президента України Володимира Зеленського. Матеріалом дослідження обрано публічні промови, інтерв’ю, відповіді на запитання журналістів на пресконференціях і дописи в соціальних мережах на офіційних сторінках Володимира Зеленського за період 2019–2014 роки. Схарактеризовано тролінг як поняття, що є не лише засобом вербальної провокації та агресії, а й однією з комунікативних стратегій президентського дискурсу. Доведено, що тролінг у соціальних мережах є жорстким і провокативним, розрахованим на емоційну реакцію адресата. Тролінг у безпосередній комунікативній взаємодії та публічних виступах Президента України ґрунтується на підтексті та іронії, він є здебільшого виявом гумористичного дискурсу та передбачає не висміювання адресата, а створення комічної ситуації, розрядження обстановки чи репрезентації мовної особистості Президента як людини з почуттям гумору.

The article is devoted to the analysis of the communicative behavior of the president as one of the participants in the interaction in the political discourse. The research was carried out in the linguistic and pragmatic aspect with a focus on the strategic parameters of the political discourse. The article defines one of the communication strategies – the trolling strategy. Trolling presented in various speech genres of the Ukrainian presidential discourse is analyzed. The specificity of trolling in political communication is emphasized as one of the representative forms of conflict and provocative speech behavior. The purpose of the study is to determine the specificity of the communicative strategy of trolling in the presidential discourse. The task of the article: to characterize trolling as a phenomenon of network communication and as a communicative strategy; determine the specifics of the communicative behavior of trolling participants; to analyze the public speeches and statements of Volodymyr Zelenskyi in terms of the implementation of the trolling strategy. The object of analysis is the Ukrainian presidential discourse, and the subject of analysis is the linguistic means of implementing the communicative strategy of trolling in the speech of the President of Ukraine Volodymyr Zelenskyi. The material of the research is public speeches, interviews, answers to journalists’ questions at press conferences and posts in social networks on the official pages of the President of Ukraine Volodymyr Zelenskyi for the period 2019–2014. Trolling is characterized as a concept that is not only a means of verbal provocation and aggression, but also one of the communicative strategies of the presidential discourse. It has been proven that trolling in social networks is harsh and provocative, calculated on the emotional reaction of the addressee. Trolling in direct communicative interaction and public speeches of the President of Ukraine is based on subtext and irony. Trolling is a manifestation of humorous discourse and does not involve making fun of the addressee, but creating a comic situation, defusing the situation or representing the President’s linguistic personality as a person with a sense of humor.