Асоціативно-семантичне поле концепту «любов» у сонетах Вільяма Шекспіра

Abstract

Стаття присвячена дослідженню асоціативно-семантичного поля концепту «любов» у сонетах В. Шекспіра, які вирізняються не лише багатством образів, а й глибокими філософськими роздумами про життя, призначення людини, сутність кохання. Розвідка є результатом аналізу одиниць, які виформовують складне асоціативно-семантичне поле семи «любов» як багатогранного, часто суперечливого поняття. Тема кохання є однією з наскрізних у сонетарії письменника, відповідно й концепт «любов» домінувальний з-поміж інших. Зауважено, що не лише внутрішній світ ліричного героя вибудовується навколо нього, натомість цей образ є віддзеркаленням глибоких філософських роздумів митця. У розвідці подано детальний аналіз природи й структури асоціативно-семантичного поля. Проведено демаркаційні межі між трьома типами полів: семантичним, асоціативним й асоціативно-семантичним. Зроблено висновок про те, що асоціативно-семантичне поле – неоднорідне структурне утворення, куди входять одиниці різних мовних рівнів. Ці утворення вможливлюють найбільш повні дослідження мовної картини світу тієї чи тієї нації. Очевидним є той факт, що асоціативно-семантичні поля особливо також важливі для осягнення контексту й підтексту літературного твору. Творчість Вільяма Шекспіра яскраво репрезентує віяння епохи Відродження й роль мови як інструменту творення поліфонійного художнього світу, який є неодмінною складовою культурної спадщини того чи того історичного періоду. Ті образи, які автор згенерував, вражають не лише своєю художньою довершеністю й оригінальністю, а й багатством асоціативно-семантичних полів. Під час аналізу виявлено широкий діапазон асоціатів концепту «любов», де полярними точками є вічна духовна сила й смерть, а периферію формують краса, енергія, щастя, спокуса, гріх, ревнощі, хворобливий стан, зрада, рабство. Примітно, що в одному сонеті любов може викликати суперечливі асоціації, що ще більше увиразнює експресивний потенціал поетичних творів В. Шекспіра. Оскільки концепт «любов» є одним із домінувальних у митця, то дослідження асоціативно-семантичного поля розгляданої одиниці є важливим для формування цілісної картини індивідуального стилю письменника.

The article is concerned with the study of the associative-semantic field of the concept of «love» in the sonnets of William Shakespeare, which are distinguished not only by the richness of images, but also by deep philosophical reflections on life, human destiny, and the essence of love. The research is the result of the analysis of the units that form the complex associative-semantic field of the seme «love» as a multifaceted, often contradictory concept. The theme of love is one of the cross-cutting themes in the writer’s sonnetary, and accordingly, the concept of «love» is dominant among others. It is noted that not only the inner world of the lyrical hero is built around it, but this image is a reflection of the artist’s deep philosophical reflections. The article provides a detailed analysis of the nature and structure of the associative-semantic field. The demarcation lines between three types of fields are drawn: semantic, associative and associative-semantic. It is concluded that the associative-semantic field is a heterogeneous structural formation, which includes units of different language levels. These formations allow for the most complete study of the linguistic picture of the world of a nation. It is obvious that associative- semantic fields are especially important for understanding the context and subtext of a literary work. The works of William Shakespeare vividly represent the trends of the Renaissance and the role of language as a tool for creating a polyphonic artistic world, which is an integral part of the cultural heritage of a particular historical period. The images generated by the author impress not only with their artistic perfection and originality, but also with the richness of associative-semantic fields. The analysis revealed a wide range of associates of the concept of «love», where the polar points are eternal spiritual power and death, and the periphery is formed by beauty, energy, happiness, temptation, sin, jealousy, illness, betrayal, and slavery. It is noteworthy that love can evoke contradictory associations in one sonnet, which further emphasizes the expressive potential of Shakespeare’s poetic works. Since the concept of «love» is one of the dominant ones in the poet’s work, the study of the associative-semantic field of the unit under consideration is important for the formation of a holistic picture of the writer’s individual style.