Політика ЄС у ділянці обігу земель сільськогосподарського призначення: загальна характеристика

Abstract

В умовах розвитку земельної реформи в Україні та її наближення до членства в ЄС особливої актуальності набуває вирішення питання обігу земель сільськогосподарського призначення. Запропонована до уваги стаття присвячена аналізу політики Союзу щодо розроблення та реалізації нормативно-правових актів, які регулюють обіг земель сільськогосподарського призначення, з огляду на її доктринальне та практичне значення в контексті перехідного періоду в Україні. Досліджено питання складного взаємозв’язку між законодавством ЄС та регулюванням права власності на землю в його державах-членах. Проаналізовано юридичну базу, передбачену статтею 345 Договору про функціонування ЄС, яка зберігає автономію держав-членів в ухваленні рішень щодо права власності на землю, водночас наголошуючи на дотриманні принципів вільного руху капіталів. Запропоновано короткий огляд ключових юридичних інструментів Союзу, які стосуються розробки та реформування земельної політики, спільної аграрної політики та фінансового регулювання, що безпосередньо впливають унормування земельних відносин, у тому числі права власності на сільськогосподарську землю. Крім того, запропоновано ознайомитися із аналізом політики ЄС щодо вирішення таких проблем як концентрація земельних ділянок та масове відчуження власності, у т. ч. рекомендації для країн-членів щодо захисту сільськогосподарських земель від спекулятивних операцій та монополізації. Також обговорено нещодавні судові прецеденти, зокрема, рішення Суду ЄС щодо запровадження в Болгарії вимог про місце проживання для придбання землі, яке підкреслює суперечності між цілями національної політики та принципами ЄС у досліджуваній ділянці.

The evolving land reforms in Ukraine and its recent strides towards EU membership accentuate the critical importance of addressing the circulation of agricultural land. This article analyzes the European Union’s policies concerning the formulation and execution of regulations governing the transfer of agricultural land, given its doctrinal and practical significance in the context of Ukraine’s transitional phase. This academic article examines the intricate relationship between European Union (EU) legislation and the regulation of land ownership within its member states, with a particular focus on agricultural land. The analysis delves into the legal framework provided by Article 345 of the Treaty on the Functioning of the European Union, which preserves member states’ autonomy in land ownership decisions while emphasizing compliance with the principles of free movement of capital. The article reviews key EU guidelines and directives, such as those concerning land policy design and reform processes, common agricultural policy, and financial regulations, which indirectly impact land transactions and ownership. Additionally, it explores the Union’s response to challenges such as land grabbing and concentration of ownership, including guidelines for member states to protect agricultural land from speculative practices and monopolization. Furthermore, the article discusses recent legal precedents, notably the CJEU’s ruling on Bulgaria’s residency requirement for land acquisition, which highlights the tension between national policy objectives and EU principles. Through an analysis of EU legislation, court decisions, and policy recommendations, this article offers insights into the evolving dynamics of land ownership regulation within the EU, aiming to contribute to a deeper understanding of the balance between capital movement and national sovereignty in land governance.