Митрополит Андрей Шептицький та українські письменники. У вінок шани і визнання (Українські поети про Великого Митрополита). Стаття 6.

Abstract

Відома дослідниця українського фольклору Таміла Висіцька у передмові до своєї книги написала такі рядки: «За радянського періоду усі історичні події були переглянуті та висвітлені виключно з позиції радянської ідеології. З часу розпаду СРСР на теренах колишніх радянських республік розпочався зворотний процес: усе, що раніше вважалося позитивним, стало негативним, що вважалося незаперечною істиною, тепер тлумачиться в протилежному аспекті. Тож скільки ще разів історія буде перекручуватися, вивертатися, шліфуватися? Однозначно, що стільки, скільки разів буде змінюватися в країні ідеологія правлячої верхівки, яку цікавить лише збереження своєї влади, а для цього потрібне утвердження «закономірності» даної ідеології. І, безперечно, завжди знайдуться «науковці», які будуть пере вертати знову і знову все «з ніг на голову» в угоду владі. Кожен має право на власну думку, але ніхто не повинен цю думку оголошувати як вирок суду в останній інстанції. Люди мають право знати усі факти тих чи інших подій. Лише це дасть можливість запобігти помилкам у майбутньому» . Цілком щирі й правдиві слова. Це стосується і Митрополита Андрея Шептицького. Радянський період в історії України – повне забуття постаті Андрея Шептицького як в науці, так і в художній літературі, а те, що було написане про нього ще за життя – знищувалося, або ховалося в спеціальних архівах. Виняток являла собою лише діаспорна література.