Фонетичні, лексичні та граматичні характеристики японської телевізійної реклами як масово-культурного феномену

Abstract

Новітній феномен мови масової культури побутує у різноманітних жанрах сучасної масової культури, що мають вербальне вираження, а також характеризується низкою особливостей на різних мовних рівнях, які відрізняють цей різновид мови від літературного стандарту. Такі специфічні характеристики, зокрема, яскраво виражаються у мові телевізійної реклами, яка є чи не найтиповішим продуктом сучасної масової культури. У японській мові лінгвістична специфіка телевізійної реклами виявляється на всіх основних мовних рівнях – фонетичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному, а також у сфері стилістики. Так, на фонетичному рівні мові реклами як одному з різновидів мови масової культури Японії притаманні риси просторіччя і спонтанного розмовного побутового мовлення, а саме: редукція складів, уживання звуконаслідувань, редукція довгого прикінцевого голосного /оо/ до короткого /о/, обривання слів. Девіації на лексичному рівні, що полягають у наявності невмотивованих запозичень-англіцизмів, здебільшого відповідають макаронічному мовленню. На межі лексичного і морфологічного рівня спостерігаємо низку мовних новотворів, що не входять до системи мови і являють собою оказіональні одиниці. У сфері морфології відмінності мови реклами від нормативної японської мови полягають у використанні редукованих розмовно-просторічних форм дієслова і прикінцевих емфатичних часток, що вносять елемент апеляції до слухача, а також в опущенні відмінкових часток та прикінцевої частини аналітичних дієслівних форм. Усі ці явища притаманні здебільшого неформальному розмовному мовленню. У сфері синтаксису в око впадає наявність великої кількості неповних речень, що наближають мову реклами до неформального розмовного мовлення, за рахунок чого рекламодавець прагне створити довірливу атмосферу і переконати потенційного покупця придбати рекламований товар. Зі стилістичного погляду мова японської реклами нехтує диференціацією експресивних стилів і регістрів мовлення, вживаючи то нейтрально-ввічливий, то простий стиль, що призводить до їхнього змішування і нерозрізнення. Такі девіації на різних мовних рівнях дозволяють стверджувати, що мова масової культури не є частиною літературної мови, а радше являє собою новітній мовний феномен.

The latest phenomenon of the language of mass culture can be observed in various genres of modern mass culture that have verbal expression, and is also characterized by a number of features at different language levels that distinguish this type of language from the literary standard. Such specific characteristics, in particular, are clearly expressed in the language of television advertising, which is perhaps the most typical product of modern mass culture. In the Japanese language, the linguistic specificity of television advertising is manifested at all the main language levels: phonetic, lexical, morphological and syntactic, as well as in the field of stylistics. Thus, at the phonetic level, the language of advertising, as one of the varieties of the language of mass culture in Japan, has features of colloquial speech and spontaneous informal everyday speech, namely: reduction of syllables, use of onomatopoeia, reduction of long final vowel /oo/ to short /o/, cutting off words. Deviations at the lexical level are characterized by unmotivated English borrowings and mostly correspond to macaronic speech. At the border of the lexical and morphological levels, we observe a number of linguistic innovations that are not part of the language system and are occasional units. In the field of morphology, the differences between the advertising language and the normative Japanese language consist in the use of reduced colloquial forms of the verb and final emphatic particles, which introduce an element of appeal to the listener, as well as in the omission of case particles and the final part of analytical verb forms. All these phenomena are mostly inherent in informal conversational speech. In the field of syntax, the presence of a large number of incomplete sentences is noticeable, bringing the language of advertising closer to informal conversational speech, due to which the advertiser seeks to create a trusting atmosphere and convince a potential buyer to purchase the advertised product. From a stylistic point of view, the language of Japanese advertising neglects the differentiation of expressive styles and registers of speech, using both a neutral-polite and a simple style, which leads to their mixing and indistinguishability. Such deviations at different linguistic levels allow us to assert that the language of mass culture is not part of the literary language, but rather represents a new linguistic phenomenon. Key words: