Структурно-семантичні особливості лексики діалекту Хакка (на матеріалі збірки «Історії Хакка»)

Abstract

У цій статті проаналізовано структурно-морфемні та семантичні особливості лексики діалекту Хакка на матеріалі легенд та народних казок зі збірки «Історії Хакка». У ході дослідження окреслено специфіку формування діалектної групи китайської мови та ареал її поширення. Підкреслено, що діалект Хакка сформувався внаслідок міграції населення з району Центральної рівнини на південь Китаю, при цьому народ хакка не втратив своєї самобутності на нових територіях, що й відобразилось у його лексиконі. Сучасний ареал поширення діалекту охоплює центральну та східну частини провінції Гуандун, захід провінції Фуцзянь, південну частину провінції Цзянсі та Тайвань. Аналіз матеріалу дослідження продемонстрував, що лексика діалекту Хакка тяжіє до односкладовості (одне слово – одна морфема), що призводить до поширення явищ омонімії та розвиненої системи синонімії. Встановлено, що у діалекті зберіглась лексика давньокитайської мови. Лексичні одиниці, які властиві і діалекту Хакка, і путунхуа (стандартній китайській мові) можуть мати вужче, ширше або відмінне значення. У ході дослідження виділено особливий клас слів у діалекті Хакка – «лексика з оберненою будовою». Визначено категорію лексичних одиниць, які притаманні лише діалекту Хакка. Структура слів Хакка пов’язана з розвиненою системою префіксів та суфіксів. У дослідженні приділено значну увагу питанню формування антропонімів, зокрема, дитячих імен, що зумовлено віруваннями в богів, уявленнями про символіку тварин та забобонами. Виділено категорію слів, котрі демонструють концепцію «переваги чоловіків». Місце проживання та спосіб життя також вплинули на формування лексики, зокрема слів на позначення напрямку та післяйменників. У роботі також окреслено специфіку використання омофонів, що пов’язані з вираженням бажань, забобонами та традиційними святами у діалекті Хакка.

The article analyzes the structural-morphemic and semantic features of the Hakka’s dialect vocabulary. The investigation is based on the material of legends and folk tales from the collection "Hakka Stories". In the course of the study, the specifics of the dialect group formation and the area of its distribution were outlined. It is emphasized that the Hakka dialect was formed as a result of the migration of the population from the Central Plain region to the south of China, while the Hakka people did not lose their identity in the new territories, which was reflected in its lexicon. The modern distribution area of the dialect covers the central and eastern parts of Guangdong Province, the west of Fujian Province, the southern part of Jiangxi Province and Taiwan. The analysis of the research material showed that the vocabulary of the Hakka dialect tends to be monosyllabic (one word – one morpheme). It leads to the spread of homonymy phenomena and a developed system of synonymy. It has been established that the lexicon of the ancient Chinese language is preserved in the dialect. Lexical units that are characteristic of both the Hakka dialect and Putonghua (Standard Chinese) can have a narrower, broader or distinct meaning. In the course of the study, a special class of words in the Hakka dialect was identified as "vocabulary with an inverted structure". A category of lexical items unique to the Hakka dialect is defined. Hakka word structure is related to a developed system of prefixes and suffixes. The study paid considerable attention to the issue of the formation of anthroponyms, in particular, children’s names. It is caused by beliefs in gods, animal symbols and superstitions. The category of words that demonstrate the concept of "male superiority" is highlighted. Place of residence and way of life also influenced the formation of vocabulary, in particular words for indicating direction and post-nouns. The work also outlines the specifics of the use of homophones, which are related to the expression of wishes, superstitions and traditional holidays in the Hakka dialect.