Типологія жіночих образів Цань Сюе (на матеріалі малої прози)

Abstract

Актуальність дослідження творчого доробку визначної письменниці Цань Сюе (残雪) зумовлена його роллю у формуванні художньої парадигми жіночої прози сучасного Китаю, де темі жінки і її особливого буття належить важливе місце. Відповідно до загальної концепції жіночого письма, притаманної і для літератур Заходу, і для літератур Сходу, Цань Сюе насамперед декодує стереотипне уявлення про роль жінки в «чоловічому» світі. Метою статті є запропонувати типологію персонажів малої прози Цань Сюе крізь призму авторської концепції «жіночого голосу» як спроби знайти чи зберегти власну ідентичність. Об’єктом аналізу є твори «Хатинка на пагорбі» («山上的小屋»,1985), «Віл» («公牛»,1985), «Мильна бульбашка у брудній воді» («污水上的肥皂泡»,1985), «У пустелі» («旷野里»,1986), методами дослідження яких стали порівняльний і психоаналітичний, також застосовано прийом коментованого читання. Спостережено, що основними просторовими топосами малої прози Цань Сюе, де протікає жіноча екзистенція, є традиційні «родина» і «шлюб». Жіночі персонажі практично не виходять за межі цих топосів, проте письменниця акцентує на внутрішніх і зовнішніх конфліктах, породжених їхнім незадоволенням тими стереотипними ролями, які вони мають виконувати в родині і шлюбі. У «Хатинці на пагорбі» поведінка героїні, яка відстоює своє право на вибір, не відповідає традиційному уявленню про «покірну доньку». Так само руйнується стереотип «турботлива матір» в оповіданні «Мильна бульбашка у брудній воді». Невідповідність патріархальним вимогам до «слухняної берегині дому» робить Іншою і Чужої героїнь оповідань «Віл» і «У пустелі». Узагальнено, що в поєднанні з особливою мистецькою манерою, у якій переплітаються реальне та ірреальне, тема жінки набуває в інтерпретації Цань Сюе екзистенційної глибини і дискусійного характеру. Впізнаваний авторський стиль, для якого питомими є фрагментарність оповіді, символічне наповнення і філософічність архетипних образів (дім, сад, дзеркало тощо), специфічна нарація (від імені жінки-оповідача), оприявнює один із варіантів жіночої прози в сучасній китайській літературі. Зусилля героїнь малої прози Цань Сюе, спрямовані на пошуки власного простору і власного «Я», є маркерами трагічної екзистенції жінки-персонажа.

The relevance of the study into the creative work of the prominent writer Can Xue (残雪) is due to its role in shaping the artistic paradigm of women’s prose in contemporary China, where the theme of women and their special being occupies an important place. In accordance with the general concept of women’s writing, which is peculiar to both Western and Eastern literatures, Can Xue is primarily decoding the stereotypical idea of the role of women in the «male» world. The aim of the article is to propose a typology of characters in Can Xue’s short fiction through the prism of the author’s concept of «women’s voice» as an attempt to find or preserve one’s own identity. The object of analysis is the works «The Hut on the Hill» (山上的小屋, 1985), «The Bull» (公牛, 1985), «Soap Bubbles in Dirty Water» (污水上的肥皂泡, 1985), «In the Desert» (旷野里, 1986), the methods of research of which are comparative and psychoanalytic, and the technique of commented reading is also used. It has been observed that the main spatial topoi of Can Xue’s short fiction, where women’s existence takes place, are the traditional «family» and «marriage». The female characters practically do not go beyond these topoi, but the writer focuses on internal and external conflicts caused by their dissatisfaction with the stereotypical roles they have to play in the family and marriage. In «The Hut on the Hill», the heroine’s behavior, which defends her right to choose, does not correspond to the traditional idea of the «obedient daughter». Equally, the stereotype of the «caring mother» is destroyed in the story «A Soap Bubble in Dirty Water». The inconsistency with the patriarchal requirements for an «obedient keeper of the house» makes the heroines of the stories «The Bull» and «In the Desert» different and alien. In general, in combination with a special artistic style that intertwines the real and the unreal, the theme of women in Can Xue’s interpretation acquires existential depth and debatable character. The author’s recognisable style, which is characterised by fragmented narrative, symbolic content and philosophical nature of archetypal images (house, garden, mirror, etc.), and a specific narration (from the perspective of a female narrator), reveals one of the variants of women’s prose in contemporary Chinese literature. The efforts of the characters in Can Xue’s short fiction to find their own space and their own «I» are markers of the tragic existence of the female character.