Велика гра Германа Гессе

Abstract

У статті досліджуються особливості роману нобелівського лауреата Германа Гессе «Гра в бісер». Звертається увага на особистість автора, його реакцію на визначальні події першої половини ХХ століття. Аналізується структура роману, особливості ігрової діяльності, закономірності особистісного розвитку літературного героя, значущість і вплив висловлених в романі ідей на літературний процес, гуманітарні науки в цілому. Звертається увага на філософське підґрунтя роману, співмірність з визначальними ідеями експертів Римського клубу, які через сімдесят чотири роки після публікації роману в 1943 р., власне кажучи, повторили головну ідею твору про цінність для особистості інтегрального мислення. Виокремлено ідеї важливі для оцінки тенденцій літературного процесу, наближення до розуміння закономірностей популярності літературних творів, особливості впливу літератури в період трансформації політичних, соціально-економічних засад суспільного розвитку. Хоча популярним є висновок Й. Гейзинги, що гра «старша за культур» звертається увага на той факт, що гра є елементом культури на біологічному і соціальному рівнях, тому питання першості не є актуальним. Для виокремлення гри зі світу природи необхідний був певний рівень культури. Актуальність теми обумовлена також масовим впливом, залежністю людей від ігрової діяльності. Якщо раніше назва книги «Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури», яка була опублікована в Нідерландах в 1939 р. розглядалася здебільшого як оригінальне доповнення, або протиставлення до традиційного «Homo Sapiens», а популярне дослідження Еріка Берна «Ігри, у які грають люди», стало всесвітнім бестселером, то в наші дні гра з допомогою електронних засобів стали загрозою та цивілізаційним викликом, інструментом маніпуляції та синдрому вивченої безпорадності перед вимогами реальності. У романі Германа Гессе, розглядаються як позитивні, так і негативні аспекти гри. Відзначимо цікаві пропозиції щодо вибору тематики гри, організацію гри як свята, поєднання традицій прилюдних диспутів, які були характерною ознакою давніх університетів і академій, з елементами «мозкового штурму (brainstorming)», який з легкою руки американського дослідника А. Осборна набув значного поширення. Стаємо свідками унікального явища, коли літературний твір випереджує події та стає своєрідним дороговказом для наукових узагальнень і широко використовується на практиці. Високий художній рівень твору сприяв дискусії щодо способу життя, засад інтелектуальної діяльності, покликання особистості.

This article examines the characteristics of the novel “The Glass Bead Game” by Nobel laureate Hermann Hesse. It pays attention to the author's personality and his reaction to the defining events of the first half of the 20th century. The structure of the novel, the features of game activities, the patterns of personal development of the literary hero, and the significance and impact of the ideas expressed in the novel on the literary process and the humanities in general are analyzed. The philosophical basis of the novel is noted, as well as its compatibility with the key ideas of the Club of Rome experts, who essentially reiterated the main idea of the work about the value of integral thinking for the individual seventy- four years after the novel's publication in 1943. The highlighted ideas are important for assessing trends in the literary process, approaching an understanding of the patterns of popularity of literary works, and the specifics of literature's influence during the transformation of the political and socio-economic foundations of social development. Although Johan Huizinga's conclusion that play is “older than culture” is popular, attention is drawn to the fact that play is an element of culture on both biological and social levels, making the question of precedence irrelevant. A certain level of culture was necessary to separate play from the natural world. The relevance of the topic is also due to the mass influence and dependence of people on gaming activities. Previously, the title of the book “Homo Ludens. A Study of the Play-Element in Culture”, published in the Netherlands in 1939, was seen mostly as an original addition or contrast to the traditional “Homo Sapiens”, and Eric Berne's popular study “Games People Play” became a worldwide bestseller. Nowadays, electronic gaming has become a threat and a civilizational challenge, an instrument of manipulation and learned helplessness syndrome in the face of real-world demands. Hermann Hesse's novel examines both the positive and negative aspects of play. It highlights interesting proposals for choosing the theme of the game, organizing the game as a celebration, combining the traditions of public debates characteristic of ancient universities and academies, with elements of “brainstorming”, which gained significant popularity thanks to American researcher A. Osborne. We observe a unique phenomenon where a literary work anticipates events and becomes a kind of guide for scientific generalizations and is widely used in practice. The high artistic level of the work contributed to the discussion on the way of life, the principles of intellectual activity, and the vocation of the individual.