Імпресіонізм та експресіонізм крізь призму філософії миті (на матеріалі творчості Дарії Віконської)

Abstract

Дослідження здійснене в аспекті увиразнення теорії стилю. У процесі дослідження актуалізовано ідеї Мартіна Гайдеґґера, викладені в працях «Буття і час» та «Шлях до мови». По-перше, доведено, що філософія миті (філософія «буття тут і тепер», М. Гайдеґґер) – концептуальний стилетвірний чинник. Реалізм – перший стиль, ґрунтований на цій філософії. Модернізм на новому світоглядно-естетичному витку продовжив починання реалістів у царині осягнення як миті, так і способів її фіксації. Філософія миті по-різному виявляється в естетиці й поетиці ранніх модерністських напрямів – імпресіонізму та експресіонізму, формуючи, відповідно, імпресіоністський та експресіоністський стилі. Ці відмінності помітні на таких поетикально-стильових рівнях: сюжет (фабула), нарація, жанр, хронотоп, індекс емоційності, візуальність, музичність тощо. По-друге, показано, що філософія миті проектується на літературознавчу методологію та формує дієвий метод для ідентифікації «великого» стилю епохи та індивідуального авторського стилю. По-третє, теоретико-методологічні висновки здійснено в контексті стильового аналізу малої прози Дарії Віконської, зокрема етюдів «Весняні настрої» (імпресіонізм) та «Вчасна осінь» (експресіонізм). Доведено, що в парадигмі ідіостилю письменниці гармонійно взаємодіють опозиційні за своєю природою імпресіонізм та експресіонізм, оскільки вони органічні для її світогляду й естетики, при цьому послідовно й глибоко відрефлексовані в літературно-критичних працях, мистецтвознавчих дослідженнях, листуванні (у процесі увиразнення органічності взаємодії стилів використано теорію психотипів К. Ґ . Юнґа).

This research is a novel exploration of the theory of style. In the course of the study, the ideas of Martin Heidegger set out in the works “Being and Time” and “On the Way to Language” are actualized. Firstly, it is proved that the philosophy of the moment (the philosophy of “being here and now,” by Martin Heidegger) is a conceptual style-forming factor. Realism is the first style based on this philosophy. Modernism continued the realists' initiatives in comprehending the moment and how to capture it on a new ideological and aesthetic level. The philosophy of the moment is manifested in different ways in the aesthetics and poetics of the early modernist movements, such as impressionism and expressionism, forming the impressionist and expressionist styles, respectively. These differences are noticeable at poetic and stylistic levels: plot (narrative), genre, chronotype, emotionality index, visuality, musicality, etc. Secondly, it is shown that the philosophy of the moment is projected onto literary methodology and forms an effective method for identifying the “great” style of the era and the individual author's style. Thirdly, theoretical and methodological conclusions are made in the context of the stylistic analysis of Daria Vikonska's short fiction, in particular, the etudes “Spring Moods” (“Vesniani nastroi”) (impressionism) and “The Timely Autumn” (“Vchasna osin”) (expressionism). It is proven that within the paradigm of the writer's style, impressionism and expressionism interact harmoniously despite their oppositional nature. This interaction is organic to her worldview and aesthetics and is deeply and profoundly reflected in literary criticism, art studies, and correspondence. The theory of psychotypes by Carl Jung is used to emphasize the organic interaction of styles.