Кримінально-правова та процесуальна характеристика воєнних злочинів в Україні (після повномасштабного вторгнення рф в Україну)

Abstract

Статтю присвячено питанням, які виникаютьу правоохоронних органів під час розслідування воєнних злочинів рф на території України, тапроблемам проведення слідчих дій. Надано характеристику воєнним злочинам згідно з українським та міжнародним законодавством. Досліджено статистику вчинення воєнних злочинівна території України протягом двох років повномасштабного вторгнення на територію України. Проаналізовано українське законодавствощодо відповідальності, яка настає за вчиненнявоєнного злочину. Встановлено, що основноюпроблемою, яка заважає ефективному розслідуванню воєнних злочинів, скоєних військамирф, є активні бойові дії в місцях вчинення злочинів. Встановлено про необхідність наявностіспеціалістів, за допомогою яких розслідуваннябуде проходити швидше та ефективніше. Проаналізовано внесенні зміни у чинне кримінальнезаконодавство задля належного розслідуваннявоєнних злочинів. Проаналізовано думки експертів, юристів кримінального права щодо можливості розгляду злочинів російської федераціїМіжнародним кримінальним судом. Дослідженоособливості проведення конкретних слідчих дійв умовах воєнного часу. Виділивши окремі проблеми, з якими стикаються правоохоронні органи під час розслідування воєнних злочинів, зроблено висновок щодо можливого вдосконаленняпроцесу слідства. Вказується, досвід законопроєктної роботи, за період дії воєнного стану показує, що пропозиції та зміни, які вносяться до кримінальногопроцесуального законодавства України, маютьнесистемний характер та не спрямовані у пов-ній мірі на вирішення існуючих проблем у кримі-нальних провадженнях. При цьому необхідністьздійснювати розслідування фактів порушеннязаконів та звичаїв війни, зобов’язує системуправосуддя України застосовувати на практи-ці міжнародні стандарти дослідження подібнихфактів вчинення найтяжчих міжнародних злочи-нів, що зумовлює запровадження окремих меха-нізмів збору та збереження доказів, проведенняпроцесуальних дій, роботи з цифровими доказами, захисту свідків та потерпілих, а не реалізувати її тільки законопроєктною діяльностю.

The article is devoted to issues that arisefor law enforcement agencies during theinvestigation of war crimes committed by theRussian Federation on the territory of Ukraine,and to the problems of conducting investigativeactions. War crimes are characterized accordingto Ukrainian and international legislation. Thestatistics of the commission of war crimes on theterritory of Ukraine during the two years of thefull-scale invasion of the territory of Ukraine werestudied. The Ukrainian legislation regarding theresponsibility for the commission of a war crimeis analyzed. It has been established that the mainproblem that hinders the effective investigation ofwar crimes committed by the troops of the RussianFederation is active hostilities in the places wherethe crimes were committed. It was establishedthat there is a need for specialists, with the helpof which the investigation will proceed faster andmore efficiently. Changes to the current criminallegislation for the proper investigation of warcrimes were analyzed. The opinions of experts,lawyers of criminal law regarding the possibility ofconsideration of crimes of the Russian Federationby the International Criminal Court were analyzed.Peculiarities of carrying out specific investigativeactions in wartime conditions have been studied.Having singled out certain problems faced by lawenforcement agencies during the investigation ofwar crimes, a conclusion was made regarding thepossible improvement of the investigation process It is indicated that the experience of drafting legislation during the period of martial law shows that the proposals and changes made to the criminal procedural legislation of Ukraine are non-systematic in nature and are not fully aimed at solving existing problems in criminal proceedings. At the same time, the need to investigate violations of the laws and customs of war obliges the justice system of Ukraine to apply in practice international standards of investigation of similar facts of the most serious international crimes, which requires the introduction of separate mechanisms for collecting and preserving evidence, conducting procedural actions, working with digital evidence, protection of witnesses and victims, and not to implement it only through legislative activities.