Криза парламентського представництва угорської етнічної меншини України у контексті електорального циклу 2019 року

Abstract

У статті проаналізовано актуальну проблематику парламентської репрезентації угорців України у контексті виборчого циклу 2019 року. Автор аналізує електоральну поведінку угорської громадськості під час президентських виборів. Зазначено, що в першому турі певна частина угорців Закарпатської області, прихильників Партії угорців України (лідер Василь Брензович) підтримали Олександра Вілкула. Інша частина, симпатики Демократичної партії угорців України (лідер Ласло Зубанич), підримали Юлію Тимошенко. В другому турі угорськомовні виборці Закарпаття здебільшого голосували за Володимира Зеленського. Акцентується увага на об’єктивних і суб’єктивних факторах, які призвели до відсутності представника від угорської етнічної громади у Верховній Раді України IX скликання. До об’єктивних чинників відносимо: 1) відсутність так званого «угорського виборчого округу», який був на парламентських виборах 1998 та 2002 років і компактно об’єднував угорськомовну громаду; 2) відсутність домовленостей угорського політикуму Закарпаття з нинішньою партією влади «Слуга народу» подібно до виборів 2010 та 2014 років, коли Іштван Гайдош та Василь Брензович ввійшли до прохідної частини партій влади (Партія регіонів і «Блок Петра Порошенка»); 3) перебування за кордоном значної кількості потенційного угорськомовного електорату; 4) низька явка виборців під час голосування на Закарпатті. Серед причин суб’єктивного плану можна вказати: 1) слабку агітаційну роботу серед україномовного електорату та ромського населення Виноградівщини, Берегівщини, Мукачівщини та Ужгородщини; 2) балотування кандидата-двійника Василя Брензовича в окрузі № 73 з центром у м. Виноградові; 3) залякування угорськомовних виборців напередодні голосування; 4) численні порушення під час виборів через підкуп виборців з боку кандидатів-конкурентів. У статті робиться висновок про необхідність вдосконалення українського формату етнополітичного менеджменту відповідно до позитивних практик парламентського представницва етнічних громад у країнах Центрально-Східної Європи, де також компактно проживають представники угорської етнічної спільноти.

In the article has analyzed the current problems of parliamentary representation of the Hungarians of Ukraine in the context of the 2019 election cycle. The author has analyzed the electoral behavior of the Hungarian public during the presidential election. It is noted that in the first round of elections some of the Hungarians in Zakarpattia Oblast, proponents of the Party of Hungarians of Ukraine (leader Brenzovics László) supported Oleksandr Vilkul. The other part, proponents of the Democratic Party of Hungarians of Ukraine (leader Zubánics László), supported Yulia Tymoshenko. In the second round, Hungarian-speaking voters of Transcarpathia overwhelmingly voted for Vladimir Zelensky. Attention is focused on the objective and subjective factors that led to the absence of a representative from the Hungarian ethnic community in the Verkhovna Rada of IX convocation. The objective factors include: 1) absence of the so-called “Hungarian electoral district”, which in the 1998 and 2002 parliamentary elections compactly united the Hungarian-speaking community; 2) lack of agreement between the Transcarpathian Hungarian politicum and the Servant of the People Party, similar to the elections of 2010 and 2014, when Gajdos István and Brenzovics László joined the party of power (Party of Regions and “Petro Poroshenko Bloc”); staying abroad a large number of potential Hungarian-speaking electorate; 4) low turnout at voting in Transcarpathia. Among the reasons for the subjective dimension are following: 1) weak election campaign among the Ukrainianspeaking electorate and the Roma population in Vynohradiv, Berehovo, Mukachevo and Uzhhorod districts; 2) the presence of a dual candidate with the same last name (Vasyl Brenzovich) in the district № 73 centered in Vinogradiv; 3) intimidation of Hungarian-speaking voters on the eve of voting; 4) numerous violations during the elections through bribing voters by competing candidates. The conclusion is made about the need to improve the Ukrainian format of ethnopolitical management in accordance with positive practices of the parliamentary representation of ethnic communities in the countries of Central and Eastern Europe, where representatives of the Hungarian ethnic group is compactly living also.