Согласование интересов территориальными общинами как основа органичного функционирования государства и экономики общего блага

Abstract

Мета – аналіз основних умов, створення яких могло б дозволити перетворення різнорівневих територіальних спільнот (зокрема, територіальних громад) у рушії позитивних змін. Теоретико-методологічними засадами статті виступають, по-перше, дослідження, в яких аналізуються природа, динаміка і різні аспекти антагонізму між підходами з позицій економіки загального блага і компрадорського олігархату, по-друге, наукові традиції вивчення кожної із протиборчих сторін, по-третє, характеристики наслідків можливих сценаріїв розгортання відповідних конфліктів. Особливості аналізу випливають із вивчення механізмів взаємодії (перш за все, співпраці і конкуренції) в контексті особливостей межпарадігмального переходу зі зримою альтернативою примусу і самодіяльності, тоталітаризму і гуманізму, неоархаізаціі і гіперіндустріалізаціі, олігархату лімітрофів і поліструктури держав загального блага, культуртрегерського неоімперіалізму і самоцінності всіх культур і укладів, що забезпечують органічний розвиток і рішення проблем на основі власних базових ціннісно-смислових комплексів. Прикладне значення роботи пов'язане з висновками про необхідність подальшого вдосконалення ресурсно-методологічних баз стимулювання бажаних зрушень з опорою як на формування продуктивного громадського середовища, так і «точок концентрації позитивних змін» (зокрема, науково-освітньо-виробничих кластерів). Те й інше безпосередньо грунтується в місце і характері взаємодії територіальних громад. Висновки. Таким чином, зміцнення територіальних громад на основі вічових принципів місцевого самоврядування як механізму узгодження інтересів – основа економіки загального блага. Відповідно, послідовні децентралізація і регіоналізація політичного життя – необхідні етапи розгортання творчої активності народу. Під час переходу до стану суспільства, що пізнає, органічна основа підйому – наука, її концентрація і реалізація в науково-освітньо-виробничих кластерах як точках розвитку. Стратегічна ж проблема межпарадігмального переходу – культивування свого Сверхпроекта, що дозволяє забезпечити ідентичність і суверенність, згуртувати народ, без придушення інтересів його частини. Так, те, що не стане «ниркою зростання», може перетворитися в резервацію архаїчних соціально-економічних і техніко-технологічних укладів і відносин, територію опосередкованих конфліктів глобальних гравців. Разом із тим здатність до власної думки та моделі розвитку – найважливіший творчий ресурс розвитку культурно-цивілізаційного світу.

The goal is to analyse the basic conditions, the creation of which could allow the transformation of multi-level territorial communities (in particular, territorial communities) into drivers of positive changes. The theoretical and methodological foundations of the article are, firstly, studies that analyse the nature, dynamics and various aspects of antagonism between approaches from the standpoint of the common good economy and the comprador oligarchy, secondly, the scientific traditions of studying each of the opposing sides, thirdly, characteristics of the consequences of possible scenarios for the deployment of relevant conflicts. The analysis features follow from the study of interaction mechanisms (first of all, cooperation and competition) in the context of interparadigmatic transitions with a visible alternative to coercion and amateur activities, totalitarianism and humanism, neoarchaization and hyperindustrialization, limitingrophic oligarchy and polystructure of the common good states, culture-cracker neo-imperialism and value of all cultures and ways that ensure organic development and solve basic problems. The practical significance of the work is connected with the conclusions about the need to further improve the resource and methodological bases for stimulating the desired progress, based on both the formation of a productive social environment and "points of concentration of positive change" (in particular, scientific, educational and industrial clusters). Both are directly based on the location and nature of the interaction of the territorial communities. Findings. Thus, the strengthening of territorial communities on the basis of the “veche” principles of local self-government as a mechanism for coordinating interests is the basis of the economy of the common good. Accordingly, consistent decentralization and regionalization of political life are necessary stages in the unfolding of the creative activity of the people. In the transition to the cognitive state of society, the organic basis of the ascent is science, its concentration and realization in scientific, educational and production clusters as points of development. The strategic problem of interparadigmatic transition is the cultivation of its Super-Project, which allows to ensure identity and sovereignty, to rally the people, without suppressing the interests of its part. So, what does not become a “kidney of growth” can turn into a reservation of archaic socio-economic and technical-technological structures and relations, the territory of mediated conflicts of global players. At the same time, the ability to have one's own opinion and model of development is the most important creative resource for the development of the cultural and civilizational world.