Формування системи «договірної безпеки» України як складова сучасної архітектури міжнародного миру й безпеки євроатлантичного регіону

Abstract

У статті проаналізовано міжнародно-правові передумови, основні етапи, досягнення та поточний стан зовнішньополітичної діяльності України в сфері безпеки протягом останніх двох років. Автор, в першу чергу, намагається проаналізувати роль і наслідки реалізації стратегії малих «альянсів» безпеки, які домінувала в Україні у 2020-2021 роках, а також продемонструвати, яким чином зазначена стратегія трансформувалась, із початком повномасштабної збройної агресії проти України, з огляду на актуальні виклики суверенітету, територіальній цілісності та незалежності України. Більше того, автор операціоналізує концепцію (системи) «договірної безпеки» як можливого етапу розширення системи «колективної оборони», сформованої в євроатлантичному регіоні в межах Організації Північноатлантичного договору (НАТО). В центрі цієї концепції, зрозуміло, знаходиться України, з огляду на своє унікальне геополітичне розташування на Європейському континенті. Автором були детально проаналізовані Київський безпековий договір (2022), який заклав теоретичні основи концепції «договірної безпеки», та Спільну декларація про підтримку Украї-ни (2023), яка є міжнародно-правовим рамковим договором, що визначає міжнародно-правові передумови формування «договірної безпеки» як складової системи підтримання міжнародного миру і безпеки, як в Україні, так і, відповідно, в євроатлантичному регіоні.Також автором проведений загальний огляд укладених, на виконання Спільної декларації про підтримку України, у 2024 році Угод про співробітництво у сфері безпеки. Це, втім, закладає передумови для подальшого наукового опрацювання зазначених документів, їх сильних і слабких сторін, міжнародно-правових зобов’язань держав-партнерів та України, аналізу їх сукупної дії та можливих загроз для і наслідків від їх реалізації.Зрештою, ця наукова робота присвячена аналізу унікального шляху України, в умовах її спротиву і вжиття заходів оборони від збройної агресії Російської Федерації, щодо приєднання до Організації Північноатлантичного договору в довгостроковій перспективі, а також дослідженню дій України із розбудови власної спроможності та гарантування безпеки до моменту такого приєднання.

The article analyzes the international legal prerequisites, main stages, achievements, and current state of Ukraine’s foreign policy in the sphere of security over the past two years. The author primarily seeks to analyze the role and consequences of implementing the strategy of small «security alliances,» which dominated in Ukraine in 2020-2021, as well as to demonstrate how this strategy transformed with the onset of full-scale armed aggression against Ukraine, considering the current challenges to Ukraine’s sovereignty, territorial integrity, and independence.Furthermore, the author operationalizes the concept (system) of «treaty security» as a possible stage in expanding the system of «collective defense» formed in the Euro-Atlantic area within the framework of the North Atlantic Treaty Organization (NATO). This concept is centered around Ukraine due to its unique geopolitical location on the European continent.The Kyiv Security Сompact (2022) and the Joint Declaration of Support for Ukraine (2023) have been thoroughly analyzed by the author. The latter serves as an international legal framework defining the international legal prerequisites for forming «treaty security» as a component of the system for maintaining international peace and security, both in Ukraine and, accordingly, in the Euro-Atlantic area.Additionally, the author provides a general overview of the Agreements on Security Co-operation concluded in 2024 in implementation of the Joint Declaration of Support for Ukraine. This lays the groundwork for further scholarly analysis of these documents, their strengths and weaknesses, the international legal obligations of partner states and Ukraine, analysis of their cumulative effect, and potential threats and consequences of their implementation.Finally, this scientific work is dedicated to analyzing Ukraine’s unique path, amidst its resistance and defensive measures against the armed aggression of the Russian Federation, towards joining the North Atlantic Treaty Organization in the long term, as well as examining Ukraine’s efforts to build its own capabilities and ensure security until such accession occurs.